Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Том. ХІ: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. Випуск 18 – 2018

АНОТАЦІЇ ТА ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Зміст випуску


УДК 159.922.73

Гаврищак Л. І.1,Максимова Н.Ю.2

1 Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

2 Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Мова статті: українська

Порушення гармонійності сімейних стосунків як чинник відхилень в розвитку особистості дитини

Стаття присвячена висвітленню проблеми формування особистості дитини в сім’ї у зв’язку зі ступенем гармонійності стосунків. Розглянуто соціальну ситуацію розвитку дитини в разі порушення гармонійності стосунків у сімейній системі. Показано, що відсутність гармонійності стосунків призводить до неможливості задоволення базових соціальних потреб дитини. Визначено базові соціальні потреби дитини: потреба в безпеці, потреба у визнанні, у безумовній любові, в рахуванні вікових особливостей, потреба бути собою, потреба в пізнанні. Розкрито вплив дисфункцій у сім’ї, визначено механізми виникнення викривлень в особистісному розвитку та показано процес їх становлення внаслідок порушень гармонійності стосунків в сім’ї.

Ключові слова: гармонійність, стосунки, сім’я, особистість, потреби, дитина, девіації, розвиток, механізм.

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):5-21 (pdf)


 

УДК 159.923

Грибок А.О.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Мова статті: українська

Психічне здоров’я військовослужбовців збройних сил України як головний фактор успішного виконання бойових завдань в складних та екстремальних умовах.

У статті розкрито сутність феноменів психічного здоров’я, психологічної стійкості як чинників психологічного забезпечення службової та бойової діяльності військовослужбовців Збройних Сил України. Здійснено аналіз наукової літератури щодо проблеми психічного здоров’я та психологічної стійкості і готовності до дій у позаштатних умовах. Визначено сутність та зміст понять ”психічне здоров’я” ”психологічна стійкість та готовність військовослужбовців Збройних Сил України”, виокремлено їхні структурні компоненти.

Проаналізовано поняття готовності військовослужбовців до дій в екстремальних умовах. Визначено зовнішні ознаки психологічної готовності військовослужбовця до виконання поставлених завдань. Доведено, що стан психічного здоров’я військовослужбовця є головним важелем у формуванні його поведінки в складної та екстремальній ситуації і детермінована рівнем його стресостійкості.

Ключові слова: психічне здоров’я, військовослужбовець, екстремальні умови, адаптивність, психологічна стійкість, готовності до дій, емоцій¬но-вольовий компонент, пізнавальний компонент, індивідуально-професійний компонент, психологічна готовність, стрес, стресостійкість

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):21-46 (pdf)


 

УДК 159.923.2

Грись А.М.1, Максименко М.Ю.2, Моторна Т.М.3

1Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

2НПУ імені М.П. Драгоманова, м. Київ

3Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, Україна

Мова статті: українська

Емоційні чинники самоактуалізації як механізми активізації особистісних ресурсів

У статті розкрито сутність та зміст психологічних чинників самоактуалізації особистості у період дорослішання. Зокрема розкрито погляди представників як класичних наукових підходів, так і нових концепцій, які розкривають процесуальні характеристики та механізми, що забезпечують розкриття особистісного потенціалу. Саме завдяки цьому процесу індивід долучається до суспільства, гармонійно і збалансовано розкривається в ньому, здійснюючи можливості розвитку свого «Я».

Відзначається, що саме в період дорослішання питання самоактуалізації особистості постають як найбільш актуальні. Адже протягом дорослішання, разом з новими соціальним обов’язками та правами, особистість отримує той самий ресурс, який необхідний для становлення її самості та пошуку власного Я.

Серед сучасних психологічних концепцій особливо виділяється вивчення людини як цілісності, як суб'єкта власного життя, що володіє великим потенціалом для відкриття нових перспектив у розвитку аутопсихологічної компетентності. Саме завдяки суб'єктному розгляду особистості в рамках психології з'являються нові перспективи і можливості дослідження самоактуалізації особистості. Зроблено висновок про те, що самоактуалізація в психологічних дослідженнях трактується як процес реалізації себе, втілення самого себе, що базується на пошуку і затвердженні свого особливого неповторного шляху, своїх індивідуальних цінностей і сенсу власного існування в кожен момент часу.

Ключові слова: особистіть, самоактуалізація, юнацький вік, мотивація, ціль, самореалізація, самовдосконалення

Aktual_probl_psihol 2017, 11(16):46-64 (pdf)


 

УДК 159.942.2

Грись А.М.1, Травенко О.С.2

1Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

2Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

Мова статті: українська

Емоційні стилі як детермінанти становлення особистісних рис

У статті представлено результати теоретичного аналізу стильового підходу до особистісних характеристик інтегральної індивідуальності як цілісної ієрархічної системи. Розглянуто стилі як один із рівнів детермінації особистісних рис і регуляторів поведінки особистості та при великому різноманітті зовнішніх проявів, показано загальні, родові властивості. Незважаючи на наявність у стилів загальних родових ознак, висвітлено широкий спектр і розбіжностей в розумінні стилів. Висвітлено предметні області стилів, а саме емоційної, інтелектуальної, діяльнісної. Описано різновиди емоційних стилів і їх різні підходи до їх визначення. Підкреслено, що емоційні стилі і емоційний інтелект це не стільки два різних предмета, скільки різні підходи і різні наукові традиції у вивченні емоційних стилів, з одного боку, когнітивних і ціннісних регуляторних механізмів, з іншого. Доведено що різним людям властиві різні емоційні стилі, які являють собою сукупність емоційних реакцій і переживань, які різні за своїм виглядом, інтенсивністю.

Ключові слова: емоційні стилі, індивідуальний стиль, особистісні риси

Aktual_probl_psihol 2017, 11(16):64-82 (pdf)


 

УДК УДК 378. 091: 159. 9

Калмиков Г.В.

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Мова статті: українська

Теоретико- методологічні засади формування у майбутніх психологів професійно - мовленнєвої діяльності й комунікативної компетентності

Анотація:У статті розглядається перевірений в емпіричному дослідженні підхід до вирішення сучасної проблеми, пов'язаної з реалізацією стандартів вищої освіти та обґрунтуванням теоретико-методологічних засад та понятійної структуризації експериментальної освітньо-професійної програми розвитку у майбутніх психологів професійно-мовленнєвої діяльності й комунікативної компетентності. Запропонована автором концепція заснована на прийнятій останнім часом у багатьох країнах світу компетентнісній парадигмі й передбачає врахування як при розробці цієї розвивальної програми, так і її впровадженні в реальний освітній процес університетів специфіки феноменів («знання», «вміння», «навички», «діяльність», «компетенція», «компетентність» та ін.), що визначають суть ідеї досягнення компетентнісного ефекту – дійсної результативності вищої психологічної освіти.

Ключові слова: професійне мовлення, комунікація, декларативні знання, процедурні знання, фахові вміння і навички, компетенція, компетентність, діяльність психолога

Aktual_probl_psihol 2017, 11(16):82-103 (pdf)


 

УДК 159. 37.015.3

 

Максим О.В.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

Мова статті: українська

Ресоціалізація осіб з викривленням розвитку ціннісних орієнтацій

Анотація:В статті показано, що ресоціалізацію можна розглядати як один із найскладніших соціальних процесів, спрямований на подолання десоціалізації особистості, тобто відновлення особою якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння нових цінностей, соціальних ролей і навичок замість втрачених, деформованих або несформованих, переорієнтація соціального спрямування розвитку особистості шляхом включення її у нові, позитивно орієнтовані міжособистісні стосунки й види діяльності.

Формування ціннісних орієнтацій мають різні за змістом особливості: інтеріоризація цінностей, будування ієрархії цінностей, визначення спрямованості, корекція поведінки та формування необхідних ціннісних орієнтацій, забезпечення психологічних, комунікативних та методичних умов.

Визначено, що формування ціннісних орієнтацій відбувається в єдності трьох психологічних механізмів: інтеріоризації, ідентифікації, інтерналізації. З їх допомогою особистість сприймає цінність, привласнює її, перетворюючи у власну, та будучи засвоєною, транслює через дії, поведінку у вигляді ціннісних орієнтацій.

Ключові слова: девіанти, соціалізація, десоціалізація, ресоціалізація, стадії ресоціалізації, ціннісні орієнтації

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):103-123 (pdf)


 

УДК 37.015.3316.614

Максим О.В.1, Рябовол Т.А.

1Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

2Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

 

Мова статті: українська

Методи розвитку емпатії молодших школярів із труднощами пристосування до соціального середовища.

У статті висвітлено соціально-психологічні аспекти роботи з адаптації девіантів до сучасного соціокультурного середовища. Наведено принципи та завдання соціально реабілітаційної роботи, зокрема щодо формування адаптивних моделей поведінки.

Стаття наводить методичні рекомендації які були розроблені на основі досліджень особливостей емпатії та саморегуляції дітей молодшого шкільного віку. Доведено, що психолого-педагогічна корекція емпатії дезадаптованих школярів може здійснюватися за умови поєднання зусиль шкільного психолога, вчителя та батьків при провідній функції шкільного психолога. Вона включає: оптимізацію стосунків в шкільному соціальному середовищі на всіх рівнях; залучення дорослих і дітей до єдиного процесу, який дозволяє обмін досвідом і створює безпечне середовище для усіх учасників; сприяння задоволенню основних соціальних потреб кожного учня; стимулювання власної соціально спрямованої активності кожної групи.

Ключові слова: девіанти, реабілітаційної робота, емпатія, саморегуляція, дезадаптовані школярі

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):123-142 (pdf)


 

УДК 159.922.73: 614.876

Максимов М.В.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ

Мова статті: українська

Усвідомлення свого життєвого досвіду як індикатор ступеню адаптивності

У статті розглянуто проблему визначення умов успішного процесу адаптації людини до соціуму. Показано, що особистий досвід людини відображається в наративній саморозповіді, основу якої складає автобіографічні події, які символічно об’єднали частину оточуючої об’єктивної дійсності та одночасно частину особистого суб’єктивного буття людини. Визначено, що на різних вікових етапах наративи мають свою особливу будову та змістовні характеристики, в яких виявляються особистісні якості досліджуваного та його світосприйняття. Експериментально доведено, що наратив відбиває рівень адаптованості людини до соціуму, отже, його можна використовувати як метод діагностики.

Ключові слова: процес адаптації, особистий досвід, наративна саморозповідь, діагностика

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):142-158 (pdf)


 

УДК: 159.923.2

Місенг Д.В.

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України

Мова статті: українська

Стиль життя особистості: операціоналізація поняття.

Статтю присвячено проблемі операціоналізації поняття стилю життя особистості у рамках загальнопсихологічного підходу. Стиль життя визначено як характеристику життєдіяльності особистості, що проявляється у регулярних паттернах поведінки на різних рівнях цієї життєдіяльності. Детально описано особливості прояву стилю життя на таких рівнях життєдіяльності, як рівень загального характеру взаємодії особистості зі світом, рівень конструювання особистісних стратегій і тактик життєдіяльності, рівень культурних преференцій. Запропоновано та описано психодіагностичний інструментарій для діагностики стилю життя особистості на кожному із вищезазначених рівнів прояву стилю життя особистості.

Ключові слова: стиль життя особистості, операціоналізація поняття стилю життя, загальнопсихологічний підхід, взаємодія особистості зі світом, життєві стратегії, життєві тактики, культурні преференції

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):158-177 (pdf)


 

УДК 159.91

Оверчук В.А.

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Мова статті: українська

Копінг-ресурси як чинник збереження психічного здоров’я особистості в подоланні кризових станів.

Стаття присвячена вивченню копінг-поведінки та захисних механізмів особистості в подоланні кризових станів. Копінг охоплює широку сферу, від несвідомих психологічних захистів до усвідомленого й цілеспрямованого вміння впоратися зі стресовими та тривожними ситуаціями. Існує тісний взаємозв'язок копінгу та механізмів психологічного захисту. Близькість понять копінгу і механізмів психологічного захисту зумовлює необхідність їх розмежування. Захисні механізми, з метою подолання психологічної напруги й тривоги, в більшості випадків викривляють, спотворюють інформацію. Копінг-стратегія виробляється усвідомлено, спонукаючи особистість пристосуватись, впоратися, подолати проблемні ситуації або ж уникнути їх наслідків. Поняття «механізми психологічного захисту» і «механізми опанування» (копінг-поведінка) розглядаються як найважливіші форми адаптаційних процесів і реагування індивідом на стресові ситуації, що доповнюють один одного.

Ключові слова: критичні ситуації, подолання кризових ситуацій, психологічна адаптація, копінг-стратегія, копінг-реакція, копінг-поведінка, механізми психологічного захисту

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):177-192 (pdf)


 

УДК 159.923.33

Павлюк М.М.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

 

Мова статті: українська

Досвід розробки технологій розвитку самостійності студента

У статті обґрунтовано досвід розробки технологій розвитку самостійності майбутнього фахівця. Зокрема йдеться про застосування особистісно-розвивальних і суб’єктно-орієнтованих психолого-педагогічних технологій у процесі формування автономної, незалежної, самостійної поведінки студента.

Запропоновано технологію розвитку самостійності майбутнього фахівця, що дає змогу психологу брати активну участь у своєму професійному становленні, ставлячи мету - досягнення «акме» – вершини, розквіту професіоналізму. Використано інтеграційні технології, що мають на меті об’єднання різних самостійних розділів дисциплін, що вивчаються, в комплексно-цільову, організаційно-змістовну основу розвитку самостійності майбутнього фахівця.

Зроблено висновок про те, що успішний розвиток фахівця-психолога здійснюється в особистісно-діяльнісному, індивідуально-творчому контексті за умови не лише інтеграції базових професійних знань, умінь і навичок, але й при здійсненні діагностики, самодіагностики, проектування, самопроектування особистості майбутнього фахівця. Ця умова дає змогу, використовуючи активні методи, види і форми психологічної підготовки, розвивати адекватну самооцінку особистості студента, внутрішнб мотивацію, його самоконтроль, самореалізацію, самокорекцію, саморозвиток.

Підкреслено, що інтеграційна технологія дає особистості не лише набувати професійної компетентності, особистісно-функціональної, поведінкової готовності до діяльності, а й дає змогу їй проектувати і прогнозувати свій подальший професійний саморозвиток.

Ключові слова: самостійність особистості, технології розвитку, досвід, самоусвідомлення, свобода, ініціативність

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):192-209 (pdf)


 

УДК 316.483

Павлюк М.М.1, Архипенко Н.М.2

1 Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

2 МАУП, м. Київ, Україна

Мова статті: українська

Особливості подружніх конфліктів та їх наслідки.

У статті описано загальні тенденції та специфічні особливості подружніх конфліктів. Розкрито сучасні підходи до вивчення подружніх конфліктів в умовах системних змін у суспільстві; з‘ясовано ключову роль розширених сімейних стосунків; визначено найважливіші причини подружніх конфліктів виникають, а також конфліктів у сім’ї загалом; виявлено негативні емоційні наслідки у вигляді дискомфорту, стресів, депресій, які несуть в собі сімейні конфлікти.

Представлено аналіз механізму виникнення і розвитку подружніх конфліктів. Даються основні відомості про структурні теорії особистості, механізми психологічного захисту та їх роль у подружніх конфліктах. Розглядаються також конфлікти, причиною яких є дисгармонія в сімейних відносинах.

Зроблено висновок про те, що сутність подружніх конфліктів полягає в загостренні протиріч при неузгодженості поглядів, розбіжності мотивів поведінки подружжя. Зіткнення незбіжних поглядів та інтересів, цілей тощо, що проявляються в ситуації подружнього конфлікту.

Підкреслено, що в залежності від ступеня вирішення конфлікту, адекватності обраних способів його вирішення і мотивації можуть бути як руйнівні (деструктивні), так і творчі (конструктивні) наслідки розв’язання поджружніх конфліктів.

Ключові слова: подружні конфлікти, сімейні стосунки, інтереси, причина, творчість

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):209-226 (pdf)


 

УДК 159.944

 

Павлюк М.М.1, Журавська Д.C.2, Клімишина Н.3

1 Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

2 МАУП, м. Київ

3 Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Мова статті: українська

Психологічні чинники емоційного вигорання у професійній діяльності.

У статті розглянуто психологічні чинники професійної діяльності, які можуть призвести до професійного вигорання. Подано результати теоретичного аналізу дослідження проблеми емоційного вигорання у професійній діяльності. Розкрито сутність поняття «емоційне вигорання», висвітлюється зміст практичних рекомендацій щодо профілактики та подолання емоційного вигорання у професійній діяльності.

Підкреслено, що емоційне вигорання є набутим стереотипом емоційної, частіше за все професійної поведінки, що дозволяє людині дозувати і економно витрачати енергетичні ресурси. Акцентовано увагу також на дисфункціональних наслідках, коли емоційне вигорання негативно позначається на виконанні професійної діяльності і стосунках із іншими людьми.

Охарактеризовано прояви емоційного вигорання: прагнення створити емоційну дистанцію у стосунках з оточуючими і таким чином уникнути виснаження; розвиток негативної установки щодо власних професійних досягнень.

Зроблено висновок про те, що вигорання – це не одномоментний процес, а розвивається поступово, процесуально. Воно починається без попередження, до конкретного моменту розвивається повільно, латентно, а потім раптово й несподівано у людини з’являється відчуття виснаження. При цьому вона сама неспроможна пов’язати це руйнівне переживання з певною конкретною стресовою подією.

Ключові слова: емоційне вигорання, професійна діяльність, співчуття, стресостійкість, самоставлення

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):226-244 (pdf)


 

УДК 159.923.5

Павлюк М.М.1, Куницька О.О.2, Журавська Д.С.3

1 Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

2 МАУП, м. Київ

3 МАУП, м. Київ

Мова статті: українська

Психолого-педагогічні умови ефективності профорієнтаційної діяльності.

У статті розглянуто психолого-педагогічні умови ефективності профорієнтаційної діяльності. Розкрито взаємозв’язок професійного самовизначення з професійною орієнтацією. Обґрунтовується необхідність розуміння особистості старшокласника як суб’єкта професійного самовизначення.

Представлено основні аспекти профорієнтаційної роботи: соціально-економічний, психолого-педагогічний. Описано способи вибору професії: метод проб та помилок, пошук наосліп, спроби своїх можливостей в різних сферах діяльності, поки не знайдеш ту єдину професію, що забезпечить тебе не тільки гідним існуванням, але й радістю від процесу роботи та ознайомленняя зі світом професій, вивчення вимог професії до людини і співвіднести їх зі своїми особливостями.

Зроблено висновок про те, що вибір профільного навчання одна з важливих ланок формування готовності до свідомого вибору професії, що являє собою складне комплексне утворення взаємопов’язаних і поєднаних переконаннями морально-вольових якостей особистості, способів поведінки, знань про професії, практичних умінь і навичок, сформованих у відповідності із вимогами суспільства і можливостями навчально-виховного процесу в школі.

Підкреслено, що введення профільної освіти в Україні профілізація дає позитивні результати тільки в єдності з профорієнтацією і можлива у поєднанні з фундаментальністю знань та з урахуванням вітчизняного культурно – історичного досвіду.

Ключові слова: професійне самовизначення, профільне навчання, інтерес, навчальна діяльність, професійний вибір

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):244-258 (pdf)


 

УДК 159.9.316.6

Петренко І.В.

Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України

Мова статті: українська

Комунікативно-технологічні засоби врегулювання соціальних конфліктів у просторі освіти

Статтю присвячено вивченню особливостей використання соціально-психологічних комунікативних технологій і застосування комунікативно-технологічного підходу до врегулювання соціальних конфліктів у сфері освіти. Уточнено поняття соціального конфлікту, визначено допустимі границі його проблемного поля. Апробовано технологію соціально-психологічної діагностики і соціально-психологічного проектування комунікативних процесів у просторі освіти. Представлено алгоритм планування процедури сфокусованої бесіди. Окреслено ефекти спілкування, що виявилися внаслідок застосування соціально-психологічної комунікативної технології в освітньому середовищі.

Ключові слова: особистість, комунікативно-технологічний підхід, соціально-психологічна комунікативна технологія, ORID-модель, міжособистісна взаємодія, врегулювання соціального конфлікту, освітнє середовище

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):259-274 (pdf)


 

УДК 331.102.24:364

Раєвська Я.М.

Кам′янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Мова статті: українська

Технології організації професійної комунікації в соціальній роботі

Соціальна робота – настійне веління часу, а українське суспільство в ході своєї наступної трансформації довго відчуватиме гостру потребу в кваліфікованих фахівцях для її повсюдного, вмілого та ефективного здійснення. У даній статті порушено проблему систематизації форм та технологій професійної комунікації у соціальній роботі. Розглянуто класичні моделі комунікації та виокремлено критерії для аналізу професійної комунікації. Наведено основний зміст провідних форм професійної комунікації в соціальній роботі.

Ключові слова: професійна комунікація, предмет комунікації, форми професійної комунікації, рівні професійної комунікації, технології професійної комунікації

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):274-287 (pdf)


 

УДК 159. 923

Рябовол Т.А.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

 

Мова статті: українська

Експериментальна модель формування прогнозу як механізму ресоціалізації.

У статті викладено результати эксперименту формування функції прогнозу у підлітків-девіантів. Виявлено зв'язок недорозвитку функції прогнозу з такими порушеннями когнітивної сфери як: викривлення у сприйнятті, запам’ятовуванні та обробці інформації, осмисленні та використанні отриманих результатів. Описано якісні характеристики сприймання та осмислення минулого і теперішнього та очікувань від майбутнього. У статті вказано на викривлення в розвитку цих підлітків соціальноперцептивних здібностей.

Приведено основні напрямки комплексної програми, як механізму ресоціалізації, розробленої на основі результатів дослідження. Повідомлено, що в процесі експерименту сформовано вміння ставити цілі та планувати життя. Подані результати повторного опитування, якими виявлено позитивну динаміку показників соціального інтелекту та смисложиттєвих орієнтацій. В роботі було використано нову методику «Листок самоаналізу», розроблену Т. Рябовол, Л. Скабою.

Ключові слова: підлітки правопорушники, часова перспектива, прогностична функція, ціле покладання, планування, критичне мислення

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):287-305 (pdf)


 

УДК 159.9

Ткаченко Н.В.,1 Косікова Є.С. 2

1Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

2Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

 

Мова статті: українська

Особистісні чинники академічної прокрастинації студентів молодших курсів навчання.

У статті здійснено теоретичний аналіз наукової літератури щодо розгляду феномену прокрастинації у ході якого встановлено, що однією з найбільш розроблених у вітчизняному та зарубіжному науковому співтоваристві є проблематика академічної прокрастинації, що є властивою для всіх осіб, що займаються навчальною діяльністю (але переважно для студентів). Також, на основі емпіричного дослідження, у вибірку якого увійшли студенти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (70 осіб), було встановлено чим вищими у студентів молодших курсів є такі особистісні характеристики як прагнення досягнення успішних результатів у процесі діяльності; цілеспрямованість, наполегливість та сумлінність у виконанні завдань; відкритість новому досвіду та саморозвиток особистості, тим нижчими є показники академічної прокрастинації.

Ключові слова: прокрастинація, академічна прокрастинація, прокрастинатор, студентство, відкладання справ на потім, особистісні чинники

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):305-326 (pdf)


 

УДК 159. 947(075)+ 316.628

Філоненко Л.А.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

Мова статті: українська

Моделювання процесу формування мотивації досягнення успіху в умовах системних суспільних змін: теоретичний та практичний аспекти

Проблема поведінки особистості в суспільстві була і є актуальною, особливо гострою вона виявляється на етапі трансформації соціальної системи, під час зміни ціннісних орієнтацій. Розглянуто теоретичний та практичний аспекти моделювання процесу формування мотивації досягнення успіху. Показано, що реалізація програми психологічної корекції мотивації досягнення успіху у підлітків із порушеннями соціалізації, дозволяє здійснити навчання навичкам самопізнання про мотивацію досягнення успіху, розвинути уявлення про потреби і мотиви людей, формуванню цілепокладання і оволодіння технологіями досягнення цілей, здатності аналізувати причини своїх невдач.

Ключові слова: особистість, підліток, мотив, мотивація досягнення, мотивація уникнення, порушення соціалізації

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):326-346 (pdf)


 

УДК 159.923:614.25

Бегеза Л.Є.

Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, м. Київ, Україна

Мова статті: українська

Наукові погляди на феномен Я-концепції особистості у психологічній літературі

У статті розглянуто теоретичні засади Я-концепції як психологічного феномену, що становить собою динамічну систему уявлень людини про себе. «Я-концепція» формується під впливом власного досвіду кожного індивіда. Цілісна система внутрішнього світогляду становить основу саморегуляції людини, на основі якої вона вибудовує комунікацію. Запропоновано теоретичний огляд історичного розвитку Я-концепції як психологічного феномену з наукової діяльності різних дослідників цієї області (Р. Бернс, У. Джемс, А. Маслоу, К. Роджерс i iн.). Відзначено, що у психологiчнiй літературі немає єдиного підходу у вживанні понять, якi характеризують Я-концепцiю та її детермінанти, що викликає труднощi при теоретичному аналiзi даного феномена. Основу розуміння поняття «Я-концепцiя» закладено у напрямі гуманiстичної психологiї, представники якої (Р. Бернс, А. Маслоу, К. Роджерс i iн.) прагнули до розгляду цiлiсного «Я» та його особистiсного самовизначення та позиції у соціальному середовищі. Теоретично обґрунтовано структурні компоненти Я-концепції особистості, такі як когнітивний компонент (Я-образ), емоційно-оцінний (Я-ставлення) і поведінковий (Я-вчинок).

Виділено провідні підходи до вивчення Я-концепції у сучасній психології, за баченням І. А. Дружніної [11], серед яких генетико-моделюючий (В. В. Клименко, С. Д. Максименко, А. В. Толстоухов та ін.); психоаналітичний (А. Вертман, Е. Еріксон, Дж. Марсія, З. Фройд та ін.); інтеракційний (Е. Гоффман, Р. Дженкінс, Дж. Мід, Р. Фогельсон, та ін.); структурно-динамічний (М. Й. Боришевський, Ж. П. Вірна, Т. М. Говорун та ін.); когнітивний (Г. Брейкуелл, Г. Теджфел, Дж. Тернер та ін..); наративний (К. Джерджен, А. Гідденс, Л. Хагендорн та ін..); трансперсональний (С. Грофф, К. Грофф, А. Мінделл та ін..); інтегративний (В. В. Козлов, У. Уілберг).

З’ясовано, що Я-концепція є феноменологічним концептом особистості, що формується індивідуально та процесуально в онтогенезі відповідно до особистісного життєвого досвіду. Складні утворення свідомості та самосвідомості особистості інтеріоризують самоаналіз, самооцінку, самоприйняття та само сприйняття протягом життєвого шляху особистості.

Ключові слова: Я-концепція, Я-концепція особистості, особистісне самовизначення, самооцінка, самореалізація, самоставлення, самосвідомість

Aktual_probl_psihol 2018, 11(18):347-354 (pdf)