Актуальні проблеми психології, Том 14, Випуск 1 – 2018
АНОТАЦІЇ ТА ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
УДК 159.00
Агачева Ю.А.
Комунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти», Херсон.
Мова статті: українська.
Анотація: Проаналізовано вагомість атракції серед чинників, що впливають на ефективність спільно-розподільної діяльності учнів та гармонійність внутрішньогрупових взаємин. Показано відмінності вагомості впливу інтрагрупової атракції, ефективність спільно-розподільної діяльності та регулювання внутрішньогрупових взаємин у групах різного типу.
З’ясовано, що гармонізуючий вплив атракції на міжособистісну взаємодію у спільно-розподільній діяльності має відносний характер, істотно сприяючи підвищенню вдоволеності взаєминами, але не гарантуючи ефективності групової діяльності.
Ключові слова: атракція, спільно-розподільна діяльність, ефективність спільно-розподільної діяльності, регулювання внутрішньогрупових взаємин.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1): 5-17 (pdf)
УДК 37:364-051
Балахтар В.В.
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці.
Мова статті: українська.
Анотація: У статті висвітлено особливості соціально-психологічного супроводу особистості фахівців з соціальної роботи. Розглянуто сутність понять «професіоналізація», «супровід», «соціально-психологічний супровід».
На основі результатів емпіричного дослідження визначено рівень професійного становлення залежно від його стадії («самовизначення в якості фахівця»; «стадія самопроектування (життєконструювання) професійного шляху»; «саморегуляції у професійній діяльності»; «саморозвитку, самоствердження та самовдосконалення у професійній діяльності»; «самореалізація фахівця як професіонала, досягнення «акме»; «рефлексія професійного досвіду та самотворення смислу подальшого життєвого шляху»).
Ключові слова: фахівець з соціальної роботи, професійне становлення, соціально-психологічний супровід.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1): 17-26 (pdf)
УДК 159.953.5
Балашов Е.М.
Національний університет «Острозька академія», Острог.
Мова статті: українська.
Анотація: У статті проаналізовано теоретичні і практичні аспекти поняття рефлексії у навчальній діяльності студентів вищих закладів освіти. Визначено основні види, функції ті форми рефлексії, виокремлено бар’єри особистісної рефлексії. Розглянуто та емпірично досліджено питання розвитку окремих компонентів рефлексії студентів у навчальній діяльності, таких як системна рефлексія, інтроспекція та квазірефлексія, саморефлексія та соціорефлексія. На основі теоретичного аналізу та емпіричного дослідження було розроблено теоретико-методологічні рекомендації щодо покращення розвитку рефлексивносі у навчальній діяльності студентів.
Ключові слова: рефлексія, навчальна діяльність студентів, види рефлексії, функції рефлексії, форми рефлексії, системна рефлексія, інтроспекція, квазірефлексія, саморефлексія, соціорефлексія.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1): 26-44 (pdf)
УДК 159.9.07
Блохіна І.О.1, Москаленко О.В.2
1Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ
2Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ
Мова статті: українська
Анотація У статті проаналізовано сучасний стан досліджень феномену адитивної поведінки, що формується внаслідок тривалого та неконтрольованого користування комп’ютером і безпосередньо Інтернет-ресурсами. Автори акцентують увагу на існуванні проблеми Інтернет-залежності у сучасному студентському середовищі. Охарактеризовано особливості Інтернет-залежності, види та показники Інтернет-залежності. Методом дослідження даного феномену серед студентів стало анкетування. В результаті обробки та інтерпретації емпіричних даних виділено чотири групи респондентів з різним ступенем Інтернет-залежності. Специфіка кожної групи визначається комбінацією таких показників: кількість часу, проведеного в Інтернет-просторі; мета перебування в Інтернеті; афективні зміни як наслідок надмірного/неможливості перебування в мережі; погіршення робочих/навчальних/побутових показників через надмірне використання Інтернету; зміни в процесі безпосереднього спілкування. Результати досліджень доводять актуальність проблеми Інтернет-залежності та потребує нагального вирішення шляхом розробки засобів профілактики та зниження проявів даного виду адитивної поведінки.
Ключові слова: адикція, Інтернет-залежність, види Інтернет-залежності, показники Інтернет-залежності, Інтернет-простір, студентська молодь.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1): 45-53 (pdf)
УДК:616.85:159.923:61:057.875]-02-036
Борисюк А.С.1, Тимофієва М.П.2, Павлюк О.І.3, Міхєєв А.О.4
1Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці.
2Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці.
3Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці.
4Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці.
Мова статті: українська
Анотація: Стаття присвячена актуальній проблемі психології – збереження психічного та психологічного здоров’я молодої людини, через призму розуміння, усвідомлення та гармонізацію внутрішньоособистісних конфліктів. У статті узагальнено наукові знання сучасних психологів з проблеми дослідження внутрішньоособистісних конфліктів (в подальшому ВОК). ВОК можуть створювати нездорове ставлення до себе, до суспільства, які «тягнуть» за собою низку внутрішніх проблем розвитку: порушення адаптації, самоствердження, самореалізації студентів-медиків тощо. Труднощі особистісного становлення у більшості своїй не є специфічними і пов’язані переважно не з обраною спеціальністю, а з віковим періодом, на який припадає вибір професії та навчання у вищому навчальному закладі. Звідси і труднощі самовизначення, і різноманітні проблеми, ускладнені одночасним перебігом типових для дорослішання сепараційних процесів. Важливе місце посідають також різні ВОК, що лежать у площині між особистісного спілкування: боротьба за лідерство, розподіл ролей у групі, пошук друзів, перше кохання, зміна партнерів, для декого – утворення сім’ї та народження дитини. Метою статті є аналіз наукових досліджень сучасних психологів з проблеми виникнення та протікання ВОК у студентів-медиків, яка обумовлена особливостями професійного становлення, а також аналіз ВОК в ціннісно-смисловій сфері, формуванні професійної ідентичності та мотиваційної сфери студента-медика. У дослідженні нами були використані методи аналізу та теоретичного узагальнення, методики дослідження самооцінки які дозволяють вивчити особливості проблеми даного дослідження.
Ключові слова: внутрішньоособистісний конфлікт, професійна ідентичність, криза особистості, ціннісно-смислова сфера студента-медика, самооцінка.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1): 54-66 (pdf)
УДК 159.98
Воропаєв Є.П.
Харківського національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського, Харків.
Мова статті: російська.
Анотація: Художня діяльність, у тому числі педагогіка мистецтва, передбачає опору митця у своїй роботі на комфортні вольові зусилля, що і характеризує його професійний рівень. Ці зусилля результативні, оскільки спрямовані на виховання високої ступені майстерності і застосування навичок, що дозволяють «граючи» вирішувати значущі творчі завдання. У статті розглядаються механізми, які допомагають артисту скоротити масштаби або навіть уникнути вкоріненого в нашому житті насильства, яке трактується тут як суб'єктивне відчуття незручності від перевищення індивідуальної комфортної норми зусилля (над собою, глядачем, колегою, учнем), що також негативно позначається на творчій результативності.
Проблеми, виявлені в роботі, сформульовані в ході експерименту в Харківському національному університеті мистецтв імені І.П. Котляревського, в ході якого педагоги та студенти тестують методики, спрямовані на вдосконалення артистичної пластики.
Ключові слова: психологія художньої творчості, педагогіка мистецтва, вольові процеси, ненасильство.
Actual_probl_psihol 201814(1):66-75 (pdf)
УДК 159.92: 316.62
Гарькавець С.О.
Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Сєвєродонецьк.
Мова статті: українська.
Анотація: У статті розглянуто проблему соціально-нормативного існування індивідуума. Проаналізована поняття «норма» та «соціальна норма», їх прояви у реальному житті людей. З’ясовано, що соціальні норми виступають функціональним алгоритмом прояву доброчесної, бажаної, соціально-схвальної поведінки індивідуумів. Зазначено, що соціально-нормативне існування особистості є продуктом узгодження дії соціальних норм та її внутрішніх інтенцій. Розглянуто сучасні трансформації норм та їхні соціально-психологічні інсталяції, що визначають кризу нормативності в інформаційному суспільстві. Запропоновано шляхи подолання кризи соціальної нормативності та окреслено основні аспекти проведення подальших наукових студій.
Ключові слова: алгоритм функціонування, віртуальна реальність, інформаційне суспільство, норма, соціальна норма, соціальна ситуація, соціально-нормативна активність.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):75-84 (pdf)
УДК 159.942.5
Гуд Г.О.
Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського, Бар.
Мова статті: українська.
Анотація: У статті окреслено основні теорії та наукові підходи зарубіжних і вітчизняних психологів, які розкривають феноменологію емоцій. Предметом дискусій є вплив емоцій на становлення та розвиток особистості, забезпечення життєдіяльності та функціонування у соціумі, через переживання, відношення, відображення. У сучасних наукових інтерпретуваннях означені терміни особистості отримали дещо інші акценти. Так, переживання розглядається як універсальна психічна здатність психічно здорової людини, що супроводжує всі її види діяльності та процеси спілкування; відношення – активний, свідомий, інтегральний, вибірковий, заснований на досвіді зв’язок особистості з різними сторонами дійсності; відображення – властивість матерії, що полягає в здатності матеріальних об’єктів реагувати на дію, впливи.
Основними теоретичними концептами емоцій визначено вчення К. Ізарда про психодинамічний, дименсійний, когнітивний, соціально-когнітивний, когнітивно-фізіологічний підходи. В основу психодинамічного підходу вченим покладено психоаналітичну теорію афекта М. Клейна, З. Фройда, Г. Холла; когнітивного – М. Клейна; дименсійного – Г. Спенсера, Е. Даффі, Д. Ліндслі; нейрокультурного – П. Екмана, які цілісно розкривають вчення про емоції та їх диференціацію.
Особливий інтерес дослідження представляють емоції, зумовлені комунікативною сферою. У процесі такої взаємодії відбувається активне пізнання дійсності, формування у суб’єкта емоційного відношення до цієї дійсності, до інших людей, до самого себе. Велику роль у передачі комунікативної інформації належить невербальним і вербальним засобом (міміка, пантоміміка, жести, інтонація голосу тощо). Саме вони характеризують інтенсивність виявлення переживань людини, розкривають здатність пізнавати себе та світ довкілля. Вербальний опис експресії є зразком, що включає тільки ті ознаки, які усвідомлюються суб’єктом, є для нього деякими константами в упізнанні емоцій за виразом обличчя. Кількість його ознак, свідчить про пізнавальні можливості суб’єкта, про його уміння свідомо виокремлювати ознаки експресії та переживань.
Ключові слова: емоції, переживання, відношення, відображення, емоційна сфера, комунікативна сфера, міміка, теорії емоцій.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1): 84-94 (pdf)
УДК 159.923/.928:159.9.07
Демчук О.О.1, Дружиніна І.А.2
1Рівненський державний гуманітарний університет, Рівне
2Рівненський державний гуманітарний університет, Рівне
Мова статті: українська
Анотація: У статті пропонуються термінологічні аспекти «емпатії». Представлено аналіз провідних дослідницьких та психологічних підходів до визначення сутності даного поняття. Здійснено системне вивчення феномена емпатії. Саме емпатія як здатність людини до співпереживання є емоційною основою формування моральних якостей особистості.
Емпатія розвивається одночасно з рівнем розвитку особистості, її здатності розуміти стан іншого. Водночас це явище пов’язане із психологічними новоутвореннями та соціогенними потребами людини. Традиційне трактування феномену емпатії як «розуміння внутрішнього світу іншої людини й емоційне залучення до її життя» дає змогу визначити емпатію не тільки як результат інтеграції елементів пізнавальних і емоційних процесів, але і як прояв ставлення до іншої людини як до найвищої цінності.
Ключові слова: емпатія, емоційні процеси, цінність, пізнання внутрішній світ, соціальний розвиток, взаємовідносини.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):95-102 (pdf)
УДК [159.922.8-058. 862]:376
Демчук О.О.1, Лазарчук В.В.1
1Рівненський державний гуманітарний університет, Рівне
2Рівненський державний гуманітарний університет, Рівне
Мова статті: українська
Анотація: У статті окреслено психологічні особливості особистісних інстанцій підлітка в умовах школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. Проблема особистісного зростання в умовах депривації соціальної взаємодії є однією з актуальних в українському суспільстві. Традиційне психолого-педагогічне забезпечення установ закритого типу вичерпало свій ресурс, тому що не впливає позитивно на сферу свідомості неповнолітнього. Разом з тим, відсутня і система психолого-педагогічної підтримки таких неповнолітніх у соціальній інфраструктурі, відповідно, проблема «стигматизації» потребує ретельного аналізу у рамках різних наукових підходів. Проаналізовано провідні дослідницькі парадигми та психолого-педагогічні підходи до визначення сутності даної проблематики. Здійснено системне вивчення феномена нормативного особистісного розвитку у підлітковому віці.
Ключові слова: підлітки, школа-інтернат, самоствердження, міжособистісні стосунки, агресивність, діти-сироти, діти, позбавлені батьківської опіки, депривація.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):102-112 (pdf)
УДК 159. 9.07
Завгородня О.В.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ.
Мова статті: українська
Анотація: Доведено, що сформульована й розвинута Г.О. Баллом раціогуманістична орієнтація в методології людинознавства має значний потенціал з огляду на методологічні проблеми сучасної психології. В контексті творчих напрацювань вченого, зокрема, ідей, які ним були висловлені, проте не набули достатнього розвитку в його працях, нами запропоновано інтегративно-екзистенційний підхід, окреслено його принципи. Зазначений підхід, його методи, розширені і технологічно конкретизовані стосовно дослідження актуальних психологічних проблем, можуть бути продуктивними у формуванні стратегій фасилітації інтеграційних процесів в психології.
Ключові слова: Г.О. Балл; раціогуманістична орієнтація, духовно-екзистенційний вимір, особистість, інтегративно-екзистенційний підхід, аналітичні процедури, фасилітація інтеграційних процесів.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):113-122 (pdf)
УДК 159.98
Зливков В.Л.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ.
Мова статті: українська
Анотація: Дану статтю присвячено феномену післяправди, що означає формування суспільних настроїв у вигляді поширення інформації, що оперує не фактами, а емоціями людини, яка знайомиться з нею. Актуальність даного концепту зумовлена тим, що джерела інформації – об'єктивні факти менш важливі, ніж звернення до емоцій і особистих переконань її одержувачів. Проаналізовано поняття «політика післяправди» як тип політичної культури, в якій дискурс в основному формується через звернення до емоцій і особистих переконань аудиторії. Встановлено, що на пострадянських теренах дане поняття має виключно негативний, здебільшого політичний контекст, тоді як у зарубіжній практиці, більше стосується епохи постмодернізму або так званої «ери післяправди» в межах якої формуються новітні освітні та психологічні практики. Визначено, що в епоху післяправди практично усі наукові галузі стають міждисциплінарними, дискусія між ними заохочується, а освітній процес і психологічна допомога спрямовуються на становлення вільного, незалежного, критично налаштованого, мислячого і відповідального, соціально активного громадянина.
Ключові слова: постмодернізм, післяправда, ідентичність, дискурс, освітні практики, міждисциплінарні дослідження.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1): 122-131 (pdf)
УДК 159.9.075
Зливков В.Л.1, Диховичний О.О.2, Круглова Н.В.3, Лукомська С.О.4, Котух О.В.5
1Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ.
2Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ.
3Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ.
4Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ.
5Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ.
Мова статті: англійська
Анотація: У статті на основі аналізу основних понять сучасної теорії тестування, розглянуто особливості використання політомічних моделей для адаптації зарубіжних психодіагностичних опитувальників. Окреслено поняття автентичності педагогів, зокрема у його зв’язку із професійною ідентичністю і емоційним благополуччям. Охарактеризовано сучасну теорію тестування як набір методів, що дозволяє оцінити ймовірність правильної відповіді досліджуваних на завдання різної складності; її основне призначення полягає в тому аби позбутися неінформативних питань в опитуванні та залишити питання з адекватними балами на основі їх складності, що актуально в процесі адаптації зарубіжних психолого-педагогічних методик. На підставі узагальнення і систематизації теоретико-емпіричних даних зроблено наступні висновки: 1) політомічні моделі застосовуються для завдань, що допускають покрокову інтерпретацію, саме такою методикою є Шкала автентичності A.M. Wood, P.A. Linley; 2) для адаптації іншомовних опитувальників політомічні моделі використовуються разом із таким методами математичної статистики як експлораторний факторний аналіз (ЕФА), критерій сферичності Барлетта та критерій Кайзера-Майєра-Олкіна; 3) застосування політомічних моделей дозволяє точніше класифікувати рівень автентичності кожного досліджуваного, а також обчислити кількісні характеристики індикаторів (питань) опитувальника.
Ключові слова: автентичність педагогів, політомічні моделі, сучасна теорія тестування, психологічна діагностика в освіті, педагогічні вимірювання.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):132-141 (pdf)
УДК 159.925:373.5.011.3
Івашкевич Е.З.
Рівненський державний гуманітарний університет, Рівне
Мова статті: англійська
Анотація: У статті описано структуру соціального інтелекту педагога, виділено та обґрунтовано психологічні детермінанти розвитку індивідуальних особистісних якостей педагогів, особливості використання педагогами когнітивних стилів виконання діяльності, які визначатимуть високий рівень розвитку соціального інтелекту.
Під соціальним інтелектом педагога розуміється складне особистісне новоутворення, яке складається з когнітивних, системних і інтегральних структур. Системними структурами вважаються комунікативна і прогностична компетентності, що, в свою чергу, містять інтегральні складові, зокрема, механізми антиципації, децентрації, інтелектуальної ініціації, прийняття рішень, планування, контролю та самоконтролю, рефлексії. При цьому, комунікативна компетентність і здібності педагога, які входять до структури когнітивної компетентності фахівця (здатність розуміти і передбачати наслідки поведінки людей, здатність до логічного узагальнення важливих ознак і різних невербальних реакцій людини; здатність розуміти зміни значення подібних вербальних реакцій людини залежно від контексту соціальної ситуації, якої вони викликані; здатність розуміти логіку розвитку ситуацій міжособистісної взаємодії, значення поведінки різних людей в цих ситуаціях, а також особистісна та інтелектуальна рефлексія), представлені, перш за все, на мікрорівні соціального інтелекту, прогностична компетентність і емпатія – на мезорівні, тоді як механізми антиципації, децентрації, інтелектуальної ініціації, прийняття рішень, планування, контролю та самоконтролю, рефлексії і т.д., що забезпечують функціонування соціального інтелекту – на макрорівні.
Ключові слова: соціальний інтелект, художній інтелект, інформаційний інтелект, мікро-, мезо- і макрорівні соціального інтелекту, комунікативна компетентність, прогностична компетентність, емпатія, рефлексія, когнітивний, мнемічний і емпатійний аспекти соціального інтелекту, психологічні типи особистості педагога.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):141-152 (pdf)
УДК 159.9:378.14
УДК 159. 9: 130.2
Копилов С.О.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ.
Мова статті: українська
Анотація: Наріжною методологічною проблемою сучасного психологічного знання є його інтеграція, загальна логіка якої не може полягати ані в уніфікації радикально відмінних і водночас рівною мірою значущих підходів, ані в їх формально-еклектичному поєднанні. Відтак адекватною формою інтегративних стосунків різних орієнтацій, концепцій тощо є їх діалогічно-творче спілкування на засадничому рівні. Це вимагає передусім окреслення спільного предмета та способу його розгляду, тобто визначення онтологічних та гносеологічних універсалій сучасної доби (сутнісних атрибутів людського буття й пізнання) як орієнтирів людинознавства. Останні, виступаючи підґрунтям певних психологічних напрямів, суперечать один одному й водночас є потенційно взаємодоповняльними. Відправною універсальною категорією для побудови логічної моделі цих складних зв’язків може бути поняття культури, одне з найпродуктивніших трактувань якого містить філософська концепція В.С. Біблера. У статті на основі цієї концепції культури (як діалогу культур, форми самодетермінації індивіда, покладання «світу вперше» та царини творів) намічено визначення психічного життя та низки провідних категорій психології, яке може стати предметом інтеграційного діалогу. Висунуто припущення, що логіка такого діалогу («діалогіка» психологічного дослідження та взаємодії різних підходів) має розбудовуватися також як логіка трансдукції (граничного переходу) різних трактувань, логіка їх взаємообгрунтування та логіка парадоксу.
Ключові слова: логічна модель, інтеграційний діалог, культура, твір, особистість, загально-психологічні здібності.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):153-165 (pdf)
УДК 159.9
Котух О.В.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ
Мова статті: українська.
Анотація: У статті розглядається різні підходи до дослідження поняття «автентичність». Висвітлено результаті емпіричного дослідження автентичності та само актуалізації особистості студентів психологів 1-5 курсів. Подано данні щодо рівнів автентичності особистості студентів ВНЗ. Наведено середні значення за параметрами самоактуалізації по п’яти групах досліджуваних, визначено статистично значущі розрізнення між групами за параметрами компетентності у часі, підтримки, ціннісних орієнтацій, гнучкості поведінки, самоповаги, самоприйняття, прийняття агресії, контактності, креативності. Констатовано доцільність сприяння розвитку автентичності студентів закладів вищої освіти.
Ключеві слова: автентичність, майбутній спеціаліст, психолог, самоактуалізація, параметри само актуалізації особистості, особистість, автентична особистість.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):165-174 (pdf)
УДК159.923.2-053.6:316.4
Краєва О.А.
Київський університет імені Бориса Грінченка, Київ.
Мова статті: українська
Анотація: У запропонованій статті представлено результати емпіричного дослідження трансформації ідентичності підлітків 13-14 років, репрезентованої психологічними факторами, пов’язаними із самоставленням на етапі перебігу кризи ідентичності. Емпіричні результати кризових аспектів ідентичності наведено за притаманними психологічними факторами, які систематизовано за психологічними характеристиками: особистісної ідентичності (фактор “Інтелект”, “Тривожність”, “Впевненість у собі”), соціальної (фактор “Поведінка”, “Ситуація в школі”, “Спілкування”, “Щастя і вдоволеність”, “Положення в сім‘ї”), фізичної ідентичності (фактор “Зовнішність”) підлітків різновікових груп на етапі переживання кризи ідентичності.
Ключові слова: ідентичність; криза ідентичності; самоставлення; особистісна ідентичність; соціальна ідентичність; фізична ідентичність;фактор “Інтелект”;фактор “Тривожність”; фактор “Впевненість у собі”; фактор “Поведінка”;фактор “Ситуація в школі”;фактор “Спілкування”;фактор “Щастя і вдоволеність”;фактор “Положення в сім‘ї”; фактор “Зовнішність”.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):175-186 (pdf)
УДК 159.972
Лукомська С.О.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ
Мова статті: українська
Анотація: Дану статтю присвячено інтегративному підходу до діагностики та психокорекції розладів, зумовлених стресом і травмою. Проаналізовано поняття екстремальності, екстремальних ситуації та їх зв’язку із травматичними подіями і чинниками, що зумовлюють стрес; охарактеризовано ситуації небезпеки, що супроводжуються виникненням безпосередньої загрози здоров'ю або життю людини як умови розвитку розладів, пов’язаних із травмою та ситуації невизначеності, характерні для потрапляння людини у невідому обстановку як чинник розвитку розладів, зумовлених стресом. Визначено діагностичні критерії тривожних і пов'язаних із страхом розладів, гострої реакції на стрес, ПТСР, пролонгованої реакції горя і розладів адаптації за МКХ-11 і DSM-5; окреслено стратегії зниження стресу, протективні фактори, що мінімізують негативний вплив стресів і психотравми на функціонування людини; охарактеризовано принципи надання психологічної допомоги при розладах, зумовлених стресом і травмою.
Ключові слова: травма, ПТСР, психічне здоров’я, розлади, зумовлені стресом, розлади, зумовлені травмою, DSM-5, посттравматичне відновлення.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):187-198 (pdf)
УДК 159.956.2
Максименко С.Д.1, Губенко О.В.
1Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ.
2Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ.
Мова статті:українська
Анотація: Творчість як явище має розглядатися як процес, як становлення і генезис нових ідей. Цей факт спонукає звернутися до методології, яка представлена в генетичній психологі та генетико-моделюючого методу, розробленого академіком С.Д. Максименко. Цей метод дозволив виділити в якості вихідної «клітинки» творчого процесу, відповідно до принципу виокремлення вихідної «клітинки», що породжує клас явище як ціле, ембріональну ядерну протосему з якогї виникає дана нова теорія. Крім цього, він допоміг виокремити ще такі структурні компоненти творчого процесу як креативне каталітичне полісемантічне поле відкриття, колективна ембріонально-генетична стратегія мислення і генетична семантограмма, в рамках яких і здійснюється генезис нових наукових ідей.
Ключові слова: наукове відкриття, ембріональна ядерна протосема відкриття, колективна ембріонально-генетична стратегія мислення, генетико-моделюючий метод.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):199-209 (pdf)
159.9-316.6
Марусинець М.М.1, Смук О.Т.2
1Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ
2Ужгородський національний університет, Ужгород
Мова статті: українська
Анотація: У статті зроблено спробу розкрити феномен втрати довіри до себе у дітей, які виховуються в інституційних закладах опіки. Проаналізувано основні теоретичні підходи щодо вивчення феномена «депривація» та її різновиди.
Проведено аналіз проблем, пов'язаних із їх роллю і функціями в процесі становлення та розвитку особистості дитини-сироти. Встановлено, що процес формування такої категорії дітей відбувається в стані соціальної та психічної депривації, яка негативно впливає на розвиток емоційно-особистісної сфери, спілкування, самоприйняття і самооцінки. Як наслідок, у дітей деформується багато ключових установок, зумовлених повноцінною соціалізацією, до якої залічують і соціально-довірливі відносини до світу. Діти, які виховуються поза сім'єю, переживають депривацію, викликану психічним і особистісним розвитком, який проявляється в деформації базової довіри дітей до світу. Як важливе новоутворення така деформація виникає у дітей раннього віку і проявляється в агресивності, підозрілості, нездатності до автономного життя. Внаслідок цього подальший розвиток довірливих відносин дітей є деформованим, оскільки формування важливих особистісних якостей – автономність, ініціативність, соціальна компетентність, здатність до діяльності, статева ідентичність – принципово неможливі, або мають депривованих характер. Підтвердженням цього є дослідження, які вказують на те, що люди, які перенесли в дитинстві материнську депривацію, продовжують відчувати недовіру до всіх людей, за виключенням членів своєї мікрогрупи, які перенесли те ж саме. Формування неадекватних соціальних очікувань, орієнтуються на визнання у своєму середовищі через фізичну силу, агресію і асоціальні форми поведінки.
Почуття відповідальності, відношення до власного життєвого часу, проживання за груповими моральними нормами, орієнтація на групову совість і поруку відкладають відбиток на самосвідомість дітей за еталоном поведінки педагогів і обслуговуючого персоналу. Злиття з конкретною людиною (вихователем, батьками, педагогом та. ін.), а також із групою людей (добре відомим для дітей є інтернатське «ми») часто блокує, а іноді і зовсім унеможливлює розвиток автономності дитини, її ініціативності й відповідальності за свою поведінку.
Ключові слова: депривація, соціальна та психічна деривація, особистість дітини -сироти, втрата довіри до світу, інституційні заклади опіки.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):209-222 (pdf)
УДК 159.98
Мельник О.В.
Черкаський обласний госпіталь ветеранів війни, Черкаси.
Мова статті: українська
Анотація: Дану статтю присвячено актуальній проблемі сьогодення – дослідженню особливостей соціальної адаптації учасників бойових дій. У статті описано підходи до вивчення психологічних аспектів соціальної адаптації та її корелятів, зокрема, копінг-стратегій, посттравматичного зростання, резилентності, життєстійкості та психологічного благополуччя. Окреслено зв'язок впливу травматичних подій на соціальну адаптацію учасників бойових дій, визначено шляхи реабілітації осіб із різними видами адаптованості, зокрема констатується, що за сприятливих умов (наявності соціальної підтримки, відсутності інвалідизуючих фізичних травм, базової життєстійкості та адаптивних копінгів) учасники бойових дій мають можливість інтегруватися у повоєнне життя із врахуванням досвіду, отриманого на війні. За відсутності сприятливих умов актуальною стає потреба у комплексній медико-психологічній реабілітації учасників бойових дій.
Ключові слова: Учасники бойових дій, соціальна адаптація, ПТСР, посттравматичне зростання, життєстійкість, резилентність, психологічне благополуччя.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):222-232 (pdf)
УДК 159.98
Мельник О.В.1, Лукомська С.О.2
1Черкаський обласний госпіталь ветеранів війни, Черкаси.
2Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ.
Мова статті: українська
Анотація: Дану статтю присвячено проблемі психологічного благополуччя учасників АТО як чинника їх соціальної адаптації. Проаналізовано евдемомічну та гедоністичну концепції психологічного благополуччя, окреслено термінологічні особливості понять якість життя, задоволеність життям, емоційне та суб’єктивне благополуччя, а також їх співвідношення із концептом щастя. Проаналізовано результати емпіричного дослідження психологічного благополуччя учасників АТО різного віку. Встановлено, що учасники АТО віком 20-30 років характеризуються високим рівнем психологічного благополуччя, зокрема такими його складовими як особистісне зростання та позитивні стосунки; вікова група учасників АТО від 31 до 45 років – такими його складовими як позитивні стосунки, автономія та управління оточуючими; найнижчі показники за психологічним благополуччям має вікова група старших за 45 років, що значною мірою зумовлено проблемами із соматичним здоров’ям і браком соціальної підтримки.
Ключові слова: Учасники АТО, соціальна адаптація, евдемонія, гедонія, задоволеність життям, якість життя, психологічне благополуччя
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):233-242 (pdf)
УДК 167.1
Папуча М.В.
Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Ніжин.
Мова статті: українська.
Анотація: У статті аналізуються теоретико-методологічні аспекти редукціонізму в психологічному пізнанні. Серед них виділяються: 1) тяжіння до авторитету та прагнення парадигмальності; 2) акцентування проблем минулого чи майбутнього існування явища; 3) тенденція до схематизації та усереднення науково-психологічних фактів; 4) глобальний принцип опосередкованості та недовіра науки до безпосереднього. Стверджується, що бурхливий розвиток дуже різних напрямків дослідження психіки створює унікальні можливості відкриття і розуміння нових наукових фактів, встановлення закономірностей і законів. Робиться висновок, що самі по собі редукційні тенденції не повинні долатися, а повинні рефлексуватися і враховуватись.
Ключові слова: методологія, наука, психологія, редукція, парадигма, свідомість, психіка.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):242-254 (pdf)
Каламаж В.О.1, Пасічник І.Д.1
1Національний університет «Острозька академія», Острог.
2Національний університет «Острозька академія», Острог.
Мова статті: українська
Анотація: У статті розглянуто проблему визначення ефективності групової проектної діяльності студентів під час вивчення іноземної мови професійного спрямування. На основі особистісно-діяльнісного та компетентнісного підходів виокремлено основні компоненти логічної структури ефективності ГПД під час вивчення іноземної мови: мета та основні завдання; функції (мотиваційна, діагностична, контрольно-оціночна, прогностична); суб’єкти (студент, проектна група, викладач та зовнішній експерт); об’єкти аналізу (продукт та процес ГПД, результати, групова взаємодія); етапи визначення ефективності ГПД (підготовчий, проектувальний, основний, презентаційний, рефлексивний); критерії аналізу ефективності ГПД (якість продукту і процесу ГПД, якість групової взаємодії, динаміка предметно-професійних, особистісних та метапредметних результатів); методи і засоби оцінювання ефективності; рівні ефективності.
Ключові слова: групова проектна діяльність, професійна компетентність, ключові компетентності, ефективність групової проектної діяльності.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):255-265 (pdf)
УДК 159.922
Перепелиця А.В.
Національний університет фізичного виховання та спорту України, Київ.
Мова статті: українська.
Анотація: Статтю присвячено проблемі комп'ютерної ігрової діяльності. Розглянуто психологічні підходи зарубіжних та вітчизняних досліджень з позитивного та негативного впливу комп'ютерних ігор на психіку людини. Проаналізовано види комп'ютерних ігор та психологічні фактори, які можуть сприяти формуванню до них залежності. Виділено і теоретично обґрунтовано психологічні особливості молодшого підліткового віку, як потенційно небезпечної вікової групи щодо кіберадикції.
Ключові слова: психологія, комп’ютерна гра, залежність, кіберадикція, особистісні якості, психологічні фактори, мотив.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):265-279 (pdf)
УДК 371.132:376.4
Сизко Г.І.
Бердянський державний педагогічний університет, Бердянськ.
Мова статті: українська.
Анотація: У статті розглянуто різні спектри негативного ставлення до людей із обмеженими можливостями здоров’я, зокрема, бар’єри: бар’єри відображення, бар’єри ставлення та психологічні бар’єри , що виникають при взаємодії із такими людьми. Проаналізовано чинники, що провокують їх появу та розвиток, такі як генетичні детермінанти (інстинктивність, збереження індентичності та прагнення до самоідентифікації) та, власне, психологічні детермінанти (відраза, страх, безпорадність, занепокоєння, тривога, ненависть, ворожість, антипатія, напруга, неприязнь, прагнення до домінування та диференціації). Запропоновано шляхи подолання психологічних бар’єрів при взаємодії з людьми з особливими потребами. А саме, визнання того, що кожна людина, будь то доросла або дитина, унікальна і, в силу своєї унікальності, займає індивідуальне і неповторне місце в житті суспільства. У зв'язку з цим слід іменувати тих, хто має статус інваліда, людьми з обмеженими можливостями здоров'я, визнаючи тим самим їх рівність і право на свободу вибору.
Ключові слова: бар’єр відображення; бар’єр ставлення; психологічний бар’єр; обмежені можливості здоров’я; людина з інвалідністю; взаємодія; інтолерантність, спеціальна освіта.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):279-287 (pdf)
УДК 159.923.3
Степура Є.В.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Київ.
Мова статті: українська.
Анотація: У статті зосереджена увага на деяких аспектах зв’язку оптимізму з авторитаризмом у контексті існування людини в умовах суспільної кризи. Розглядається проблема зв’язку оптимізму з успішністю в політичній діяльності. Підкреслюється роль оптимізму та наявності глибоких особистісних переконань у політика для ефективної діяльності в період суспільної кризи. У той же час звертається увага на зв’язок оптимізму та релігійності, яка є одним із можливих стовпів світогляду людини, з авторитаризмом. Зазначається важливість дослідження цих зв’язків з урахування соціокультурного контексту існування особи. Особливо наголошується на дослідженні зв’язку оптимізму відносно науково-технічного прогресу та суспільного розвитку з ортодоксальністю релігійних переконань. На конкретних прикладах показана неоднозначність цих зв’язків, що може мати достатньо вагоме значення для суспільного розвитку, оскільки релігія має значний вплив на життя своїх послідовників та на суспільство в цілому. Особливості зв’язку оптимізму та авторитаризму неоднозначним чином проявляються в тоталітарному суспільстві. Розглядаються деякі соціально-політичні фактори, що сприяють утворенню в людини оптимістичних або песимістичних установок і пов’язаних з ними психічних станів в умовах тоталітарного суспільства. Вказується, що тенденція тоталітарних систем використовувати насильницькі методи для утвердження своєї влади завжди створює в суспільстві атмосферу тривоги, відчаю, безпорадності, безнадії, що у свою чергу потенційно негативно впливає на загальне психічне здоров’я населення. Але суспільство постійно задіює систему протидії у вигляді осіб, що не піддаються вивченню безпорадності, що виробляла певні специфічні стратегії для протидії негативним впливам тоталітарного суспільства, які знаходять своє відображення в певних системах ідей, опозиційних офіційній ідеології. Ціль цих стратегій – протидія відчуттям безпорадності та відчаю й знаходження можливостей для оптимізму серед несприятливих умов суспільного життя.
Ключові слова: Оптимізм, релігійність, вивчена безпорадність, авторитаризм, тоталітарна система, опозиційні ідеології.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):287-297 (pdf)
УДК 159.9.01
Тавровецька Н.І.
Херсонський державний університет, Херсон.
Мова статті: українська.
Анотація: Статтю присвячено аналізу головних складових життєвої позиції особистості. Автор наводить власне бачення конструктивної життєвої позиції особистості, яка здатна ефективно розв’язувати найрізноманітніші кризові ситуації. Наголошує, що саме у кризові життєві періоди відбувається кардинальна зміна життєвої позиції особистості, коли людина усвідомлює/не усвідомлює свій сенс існування, втрачає стійке уявлень про себе і інших, неможливість реалізації життєво важливих цінностей, стратегій, очікувань.
У статті зазначено, що під час трансформації життєвої позиції зачіпаються її конструктивні складові: базисні переконання (задля досягнення почуття безпеки індивід конструює життєвий досвід, ґрунтуючись на імпліцитній внутрішній структурі стійких переконань), екзистенційна наповненість (інтегральна характеристика особистості, пов'язана з відчуттям наповненості життя сенсом), смисловтрата/особисте відчуження (порушення смислових зв'язків в структурі життєвого світу особистості), суб’єкт - об’єктні орієнтації у життєвих ситуаціях (здатність людини реалізувати власну внутрішню активність). Автор підкреслює, що корекція / розвиток цих конструктів може бути як умовами, так і наслідком конструктивної життєвої позиції особистості.
Ключові слова: життєва позиція, базисні переконання, екзистенційна наповненість (сенс життя), смисловтрата, особисте відчуження, суб’єкт - об’єктні орієнтації.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):298-310 (pdf)
УДК 159.9
Тирон О.М.
Державний університет інфраструктури та технологій, Київ.
Мова статті: українська
Анотація: В статті теоретично обґрунтовано доцільність формування уміння встановлювати дружні стосунки для успішної професійної діяльності. Узагальнено, що процес встановлення таких стосунків пов’язаний із потребою належності до групи, необхідністю соціальної підтримки, потребою у спілкуванні. Визначено етапи розвитку дружніх стосунків, принципи їх формування, фактори впливу на ефективність їх розвитку. Це дало можливість зрозуміти, які уміння та навички потребують формування та корекції. Специфіка професійної діяльності, коли індивід взаємодіє у ситуації ізоляції на обмежений період часу, дозволило виокремити окремий психологічний феномен – короткострокові дружні стосунки. Дослідження їх перебігу проведено серед представників різних екіпажів морського флоту. Виокремлено специфічні труднощі в процесі розвитку таких стосунків.
Ключові слова: короткострокові дружні стосунки, мала неформальна група, спеціалісти екстремальних професій, потреби в афіляції, спілкуванні та соціальній підтримці.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):310-321 (pdf)
УДК 159.98
Харченко Н.А.1, Чорна Т.О.2
1Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Умань.
2Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Умань.
Мова статті: українська.
Анотація: Дана стаття присвячена актуальним питанням формування емоційного середовища дитини дошкільного віку, які детально проаналізовані О.В. Запорожцем. Емоційно розвиваюче середовище – це сукупність загальних і специфічних педагогічних умов, що забезпечують емоційну підтримку і стабілізацію емоційно комфортної атмосфери в групі, що створюють відповідний емоційний настрій, різноманітно активізують розвиток емоційної сфери дітей і сприяють оволодінню навичками емоційної регуляції. В статті констатується, що успішний розвиток емоцій дитини раннього віку є базисом самореалізації її як особистості. Визначено, що створення відповідних педагогічних умов в дошкільному навчальному закладі має сприяти оптимізації емоційного розвитку дітей раннього віку.
Ключові слова: дошкільний вік, О.В. Запорожець, емоції, почуття, емоційне середовище, гра.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):322-329 (pdf)
УДК 159.9
Черкаська Є.Ф.
Загальноосвітня школа 1-3 ступенів № 132, Київ.
Мова статті: українська.
Анотація: У статті проаналізовано психологічні дослідження емоційної стійкості, її показники і співвідношення з іншими компонентами професійної компетентності вчителя. Емоційна стійкість розглядається, як невід’ємна частина професійної компетентності, насамперед, емоційної культури педагога. Наведено приклади досліджень проблеми емоційної стійкості вчителів і значення комунікативних навичок і навичок саморегуляції в системі освіти. Для розвитку емоційної стійкості сучасна психологічна наука пропонує чимало способів, до яких можна віднести: внутрішні способи саморегуляції, нервово-м’язову ю дихальні вправи, поведінкову психотерапію, групові тренінги тощо.
Ключові слова: емоційна стійкість, психічне напруження, інтелектуальне напруження, педагогічна діяльність, емоційна саморегуляція, ефективність професійної діяльності, стресостійкість.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):329-341 (pdf)
УДК 159.9
Шевченко Р.М.
Приймальня Президента України Адміністрації Президента України, Київ
Мова статті: українська.
Анотація: У статті зроблено спробу розкрити важливі проблеми управлінської діяльності жінок в працях українських та зарубіжних учених та висвітлено питання жіночого менеджменту, який до недавнього часу не мали належної уваги у галузі психології управління, соціології та інших науках.
Визначено коло питань,які мають соціальну-соціальну запитуваність та потребують нагального з’ясування, теоретичного та практичного опрацювання. Зокрема: участі жінок на перших ролях; розподілення одночасного виконання жінкою ролі дружини, матері й керівника; збереження функцій жіночої ролі в умовах соціальних кризових змін і міграцій; обсяги навантаження та розподіл часу на їх виконання та дозвілля; наслідування жінкою-керівником чоловічого стилю керівництва; сенс жіночого стилю управління; портрет жінки-керівника XXI століття.
Встановлено три стадії адаптації жінок до нових умов: соціального шоку (характеризується соціальною розбещеністю, злетом злочинності, прагненням слідувати стереотипам поведінки, що склалися в колишній системі); мобілізація адаптивних резервів (характеризується коригуванням або зміною життєвих цілей-цінностей, освоєнням інноваційних моделей поведінки, вибором одного з багатьох способів досягнення своїх цілей); відповіді на «виклик середовища».
Обґрунтовано основні види прийняття рішень керівниками різного рівня, як чоловіками так і жінками: математичні – передбачає застосування економіко-математичних методів і нормативних теорій, що описують оптимальні рішення в управлінні (бізнес структури, економіка, ринкові відносини, освітні установи); кібернетичні – передбачають зближення поняття «наука про управління» і «мистецтво управління»; написання конкретних рекомендацій, які допоможуть керівникові правильно приймати рішення; психологічні – вивчають вплив типових і індивідуальних особливостей особистості, яка приймає рішення. Констатовано закономірність затребуваності жіночого стилю керівництва, який цілком відповідає сучасним умовам їх життєдіяльності та виокремлено найсуттєвіші чинники, які сприяють ефективному розвитку рольових функцій «ділової жінки» у сфері менеджменту.
Ключові слова: жінки–управлінці, чоловіки-управлінці, «ділова жінка», менеджмент, психологія управління, організаційна психологія.
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):341-352 (pdf)
УДК 159.923:614.25
Бегеза Л.Є.
Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, Київ
Мова статті: українська.
Анотація: Парадигма рольової поведінки розглядається у взаємозв'язку з детермінантами «рольова самосвідомість», «професійна Я-концепція», «образ Я» та ін. Професійна роль – це поведінка, яку очікують від того, хто має певний соціальний статус та виконує професійні функції; сукупність вимог, що висувається людині суспільством, а також дій, які має виконати людина, що посідає даний статус у соціальній системі. У соціальному середовищі людина може виконувати декілька ролей.
У науковій літературі представлено погляди на моделі соціальних відносин та моделі рольової взаємодії «лікар – пацієнт»: партнерська, сакрально-технократична, госпітальна, інженерна, пасторська (патерналістську), колегіальна і контрактна (договірна). У соціальній медицині науковцями аналізуються типи пацієнтів за рольовим підходом: настирливо-вимогливі; в'язкі або надмірно-тривожні; хронічно незадоволені; пацієнти-партнери.
За методом контент-аналізу представлено емпіричні дані вивчення професійно-функціональних ролей лікаря. Відзначено, що респондентами-лікарями «реальні» та «ідеальні» ролі описуються через професійно-компетентнісні характеристики діяльності, що обумовлюються, виконанням професійних обов’язків та характеристиками емоційних конструктів. Натомість, варіативність та різноманітність рольового репертуару «реального» лікаря з позиції пацієнта, демонструє очікувані ролі-функції поведінки лікаря через опис емоційних характеристик-відчуттів, що обумовлюється ситуацією захворювання, а також ситуацією лікувально-психологічного комплаєнсу.
Ролі «ідеального» лікаря, на думку пацієнтів, описуються «ролями-функціями» та емоційним компонентом. При характеристиці професійних ролей «ідеального» лікаря, респондентами-лікарями відзначається опис ціннісного ставлення до професії та компоненти-характеристики самоставлення.
За результатами анкетування респондентами відзначена комунікаційна взаємодія із лікарем за «патерналістською (сакральною) моделлю», а за моделлю «колегіального типу» реалізується з 25-38% «пацієнтами-партнерами».
Здійснено аналіз різних підходів до розуміння професійної ролі лікаря і ролі-поведінки/відповідальності пацієнта.
Ключові слова: Я-образ, професійні ролі, професійні ролі лікаря, ролі пацієнта, «Я-реальне», «Я-ідеальне»
Actual_probl_psihol 2018, 14(1):341-352 (pdf)