Актуальні проблеми психології, Том 2, Випуск 10 – 2017
АНОТАЦІЇ ТА ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
УДК159.923.2
Чепелєва Н.В.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : російська
Анотація. Схарактеризовано теоретико-методологічне підґрунтя розроблення нормативної моделі дискурсивного самопроектування особистості, яка базується на тлумаченні самопроектування як процесу вибудовування власної ідентичності. Самопроектування ґрунтується на інтерпретації та осмисленні особистого і соціокультурного досвіду, засвоєнні культурно заданих схем самоорганізації. Воно спрямовано на створення особистістю ідеальних моделей себе. Показано, що основою для вибудовування технологій особистісного самопроектування є дискурсивні практики, серед яких вагоме місце посідають практики інтерпретування, розуміння та трансформації Я-тексту особистості. Основними дискурсивними моделями особистісних проектів є наратив як створення задуму себе, ідеальної власної історії та тезаурус як створення ідеальної особистісно неповторної картини світу. Подано характеристику дискурсивних технологій самопроектування як технологій створення, упорядкування та функціонування смислів. Показано роль завдань, які ставить перед собою особистість, насамперед, завдань на смисл, у створенні особистісних та життєвих проектів. Визначено основні етапи дискурсивного самопроектування, які покладено в основу розробленої моделі. Зроблено припущення, що здатність до самопроектування є запорукою становлення зрілої особистості, здатної визначати та спрямовувати хід власного розвитку, стаючи автором власного життя і власної особистості.
Ключові слова: самопроектування, особистісний проект, наратив, тезаурус, завдання на смисл, інтерпретація, розуміння.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10): 4-19 (pdf)
Рудницька С.Ю.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : російська
Анотація. У статті розглядається поняття прототексту в контексті дослідження процесу У статті розглядається поняття прототексту в контексті дослідження процесу відтворення ціннісно-смислового ресурсу особистості, інкорпорованого в знаково-символічну форму «Я-тексту», що конструюється індивідом у процесі наративного самопроектування.
У руслі психолого-герменевтичного підходу, життєвий шлях людини, що артикулюється як проект і, одночасно, як процес втілення цього проекту, у статті розглядається як особливий вид «Я-тексту» особистості. Показано, що в основі його породження лежить протопроект, який «проростає» в особистісний прототекст, що є не тільки сукупністю всіх текстів (у широкому значенні), але й сукупністю всіх кодів, що лежать в основі «Я-тексту».
Обговорюється проблема гіпотетичності прототекста (його дослідницької реконструкції) у процесі особистісного самопроектування. Показано, що в контексті породження «Я-тексту» «відсутнім» (не достатньо визначеним) прототекстом виступає задум, зафіксований у різних чорнових варіантах, чернетках особистісного тексту – особистісних смислах (значеннях, змістах, цінностях), які не асимілювались, не були присвоєні особистістю (як «її власні», «що їй належать», «нею породжені») або «помилково породжені».
Авторська ідея полягає в тому, що реалізований людиною у своїх життєздійсненнях особистісний текст («чистовик») стає, у певному значенні, архітекстом, тобто реконструкцією задуму (інваріанта або моделі тексту) на основі семантичного ядра чорнових варіантів, які розглядаються як канали зв’язку між задумом і «остаточним» «Я-текстом» особистості.
Ключові слова: самопроектування, проект, «Я-текст», протопроект, прототекст, задум.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10): 20-37 (pdf)
УДК 159.923.2
Зазимко О. В.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : українська
Анотація. У статті розглянуто процес об’єктивування реплікаційних утворень культури повсякденності у життєвих сюжетах осіб юнацького віку. З оглядом на те, що в реплікаційних утвореннях культури повсякденності задані соціальні зразки проектів-орієнтирів саморозвитку особистості, проаналізовано формування механізму їх наративізації в юнацькому віці. Зазначено, що указані реплікаційні утворення є способом породження наративу, а наративізація, у свою чергу, задає межі їх існування в індивідуальному досвіді. Визначено місце коротких узагальнюючих наративів, які поєднують індивідуальну історію з культурним міфом. Наративізація, яка ґрунтується на рефлексії, у силу трансгресивної функції та взаємопроникливості смислів індивідуального і соціокультурного досвідів, збагачує та розширює обидва досвіди. Визначено основні види практик наративізації реплікаційних утворень культури повсякденності: адаптивні практики, практики самозмін, інтерпретативного збагачення. Індивідуальні практики наративізації зумовлюють орієнтованість особистого проекту. У статті також указано на можливість методологічного визначення означених видів практик та перспективність дослідження процесу технологізації самопроектування особистості в юнацькому віці як відтворюваності практик наративізації реплікаційних утворень культури повсякденності.
Ключові слова: наративізація, реплікаційні утворення культури повсякденності, проект-орієнтир, життєвий сюжет, самопроектування особистості, розвиток особистості, юнацький вік, практики наративізації.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10): 38-51 (pdf)
УДК 159.923.2
Лебединська І.В.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : українська
Анотація. У статті розглянуто феномен раціональності особистісного самопроектування. Передбачається, що дискурсивні технології особистісного самопроектування є результатом культурно-історичного розвитку і регулюються відповідним типом дискурсивної раціональності. Раціональність особистісного самопроектування розуміється як внутрішньо мотивоване слідування існуючим формам інтеракції та інтерсуб'єктивно визначеним нормам особистісного самопроектування. Стверджується, що форма втілення і/або стилізація досвіду особистісного самопроектування набуває нормативної процесуальності завдяки внутрішній раціональності людини, яка мотивується цілями та шляхами конструювання життєвого проекту і конституюється раціональним порядком особистісного самопроектування. Інтерпретується феномен символічної напередструктурованості життєвого проекту як культурної наративізації пред’явленості людини самій собі та своєму майбутньому. Як дискурсивна форма досвіду самопроектування аналізується феномен життєвого стилю. Обговорюються особливості життєвого стилю у культурі постмодерну.
Ключові слова: особистісне самопроектування, раціональність, символічне напередструктурування, життєвий стиль.
.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):52-63 (pdf)
УДК 159.923.2
Зарецька О. О.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : українська
Анотація. Джерела індивідуального дискурсу самопроектування досліджувались на емпіричному матеріалі, отриманому під час опитування (переважно он-лайн). Було використано розроблену раніше методику “розірваного”, гнучкого, триваючого інтерв’ю, що дозволило ініціювати у опитуваних наративну практику, змістом якої був індивідуальний ресурс самопроектування. Виявлено складові індивідуальних дискурсів самопроектування у дорослих: (1) концептуальна складова – наявність у смисловому багажу особи проектної парадигми в принципі; (2) соціо-культурна складова, що формується переосмисленим враженням від художніх творів, ЗМІ, спілкування, і т.п. – тобто відповідним соціо-культурним дискурсом; (3) досвід спостереження самопроектування в інших осіб, (4) досвід участі у певних навчально-виховних практиках (професійне навчання, спорт, тренінги духовного розвитку, особистісного зростання і т.п.) або знайомство з відповідним дискурсом; (5) власний досвід здійснення певних життєвих проектів; (6) знайомство з науковим дискурсом щодо проблем розвитку особистості. Виявлено такі характеристики індивідуального дискурсу самопроектування у дорослих, як неусвідомленість, нерефлексованість і неартикульованість. Виявлено феномени формування і поглиблення рефлексії власного самопроектування учасниками опитування як реакції на спеціально спланований пролонгований опитувальний діалог. Сформульовано висновок про позитивний вплив дослідницької дискурсивної практики, в якій опинився опитуваний, на його здатність до самопроектування і, відповідно, про можливість використання принципів опитувального діалогу у якості тренінгу з самопроектування.
Ключові слова: самопроектування, індивідуальний дискурс, наративна практика, опитування, семіотичний ресурс.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):64-81 (pdf)
УДК 159.923.2
Шиловська О.М.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : українська
Антоація. Стаття присвячена теоретичному дослі¬дженню особливостей застосування дискурсивних практик само¬проектування в молодшому шкільному віці. Самопроектування у молодшому шкільному віці – це, насамперед, спроби створення проекту власного «Я» на основі інтерпретації та часткової реін¬терпретації пережитих життєвих подій, як своїх власних, так і подій, що відбуваються у житті найближчого оточення. Однак, інтерпретація та реінтерпртація особистого досвіду молодшого школяра можлива лише за активної участі дорослого.
Визначено, що, розвиваючи здатність до самопроекту¬вання, необхідно застосовувати дискурсивні практики, спрямовані на розвиток саморозуміння, самопізнання, здатності самостійно аналізувати життєві події, позитивно оцінювати події власного життя, а також на мовленнєвий розвиток та комунікативну компетентність.
Розвиток у молодшого школяра здатності самостійно пла¬нувати своє життя на найближчу перспективу та розвиток часо¬вої перспективи є важливою передумовою розвитку у дитини здатності до самопроектування.
Дитина молодшого шкільного віку здатна породжувати соціально присвоєний прототекст. Щоб із соціально присвоєного прототексту у дитини зародився власний прототекст, насампе¬ред, необхідна участь дорослого, адже дитина даного віку ще не в змозі продіагностувати свої особистісні якості і встановити від¬повідність свого задуму власним можливостям.
.
Ключові слова: самопроектування, дискурсивні практики, прототекст, комунікативна компетентність, саморозуміння, самопізнання, часова перспектива.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):82-93 (pdf)
УДК 159.923.2
Березко І.В.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : українська
Анотація: Самопроектування є важливим психологічним ресурсом особистості під час важких соматичних захворювань, зокрема онкологічних. Ціннісно-смислова сфера та ідентичності особистості дуже суттєвим чином змінюються під час хвороби. Важливою психологічною установкою під час важкої хвороби є акцент власне на ревізії арсеналу власних ідентичностей. Є декілька важливих тенденцій процесу самопроектування, які відображені у статті. По-перше, це перегляд ціннісної сфери та ідентичностей з огляду на істотну зміну життєвої ситуації, яка відбувається шляхом самоаналізу власних емоційних станів та з’ясування першопричин таких станів, що можуть мати різне походження. По-друге, це пошук ресурсів, завдяки яким емоційний стан змінюється позитивно, і значною мірою ці ресурси є власними ідентичностями, які вже були сформовані у попередньому досвіді «унікальними епізодами», але не були затребувані. Людина, що має важке захворювання, робить свідомий вибір протопроекту, який потім трансформується у конкретний життєвий план, зважаючи на свої пріоритети, які є більш ціннісними, та локалізує свої психологічні зусилля у його реалізації. Навіть на стадії попереднього вибору протопроекту пріоритетом є одужання та ті варіанти само-здійснення, які сприяють йому, або принаймні сприяють стабілізації життєвого ритму. Якщо ревізія ресурсів для здійснення протопроекту виявляє їх нестачу, то такий проект перевизначається на користь більш здійсненного. Після цього особистість конкретизує протопроект у проекті-орієнтирі, шукає певний алгоритм, який потрібен для його здійснення, і який апелює також до визначення ідентичностей, які важливі для цього (вони тяжіють до «Я-ідеального»). Онкологічні хворі також вирізняються тим, що у виборі власних планів-орієнтирів у суттєво меншому ступені зважають на соціальне схвалення своїх проектів, часто не афішують їх своєму оточенню. Ще однією психологічною особливістю життєвих та особистісних проектів людей зі складними хворобами є схильність до вибору абсолютно нових, досі незнаних для неї сфер життєздійснення.
Ключові слова: ідентичність, самопроектування, протопроект.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):94-108 (pdf)
УДК 159.922.63:128
Коваленко-Кобилянська І. Г.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : українська
Анотація. У статті розглянуто теоретичні підходи до дослідження інтелектуального розвитку в період геронтогенезу, відзначено, що названа проблема виражена в численних теоріях, низка положень яких передбачає наукові дискусії. Зазначено, що незважаючи на те, що проблема інтелектуального розвитку є однією з найбільш досліджуваних у сучасній психологічній науці, найменш дослідженими залишаються аспекти, пов’язані з розвитком інтелекту в період геронтогенезу і, зокрема, здатності людини до реалізації свого інтелектуального потенціалу в пізньому віці. Акцентовано увагу на необхідності мультинаукового підходу для вирішення означеної проблема, в тому числі, з боку геронтологів і геронтопсихологів.
Аналіз наукових робіт, присвячених особливостям інтелектуального розвитку людини в завершальний період онтогенезу, дає можливість зробити висновок про те, що, вивчаючи специфіку інтелектуального розвитку людини в пізньому віці, значна частина дослідників, відзначаючи тенденцію до зниження інтелектуальних здібностей в онтогенезі, ігнорує факт соціальної депривації людей пізнього віку в сучасному суспільстві, який може справляти вирішальний вплив на реалізацію людиною свого інтелектуального потенціалу в період старіння і старості. Результати аналізу наукової літератури за зазначеною вище темою дають можливість зробити висновок про те, що, дослідники розглядають інтелект, насамперед, як інструмент для отримання нових знань, про що свідчать численні тести на IQ, частина з яких не тільки виключають визначення вербальних здібностей людини і загальний рівень її ерудиції, а й ігнорують теорії про типи нервової системи, визначаючи як фактор успішності виконання завдань жорстко обмежений час їх виконання.
Актуальність розглядуваної проблеми зумовлена демографічними змінами, вираженими в тенденції до збільшення частки людей постпенсійного віку в соціумі і необхідністю, у зв’язку з цим, побудови суспільства психологічно комфортного співіснування для будь-якого віку.
Ключові слова: геронтогенез, інтелект, розвиток, теоретичні підходи, демографічні зміни.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):109-120 (pdf)
УДК 159.923.2:005.332.7
Кресан О.Д.
Ніжинський державний університет імені М.Гоголя.
Мова статті : українська
Анотація. Стаття присвячена дослідженню особливостей відображення переживання та усвідомлення життєвих подій особистості в усних і письмових наративах. Проаналізовано погляди провідних науковців щодо особливостей усного та писемного мовлення, що відображають характер процесів свідомості та внутрішнього світу особистості. Наведено результати емпіричного дослідження усних і письмових оповідей про життєві події. Визначено ознаки та умови переживання й усвідомлення життєвих подій у наративі. До них належать наявність тексту про подію, діалог щодо події, наявність рефлексії, прояв почуттів, емоційне реагування на цю подію, занурення в деталі життєвої події та увага до них, використання метафор в описі події тощо.
В результаті емпіричного дослідження виявлено, що процес переживання та усвідомлення життєвих подій в оповіді залежить не стільки від її форми – усна чи письмова, скільки від наявності наведених вище умов та ознак. Узагальнено особливості відображення переживання та усвідомлення життєвих подій в усних та письмових наративах. Вони полягають по-перше, у впливі міжособистісних відносин на побудову і характер оповіді; по-друге, у тому, що в ній відбувається вираження почуттів та емоцій людини стосовно певної життєвої події; а також у діалогічності усного й письмового тексту, що може поглибити процеси переживання та усвідомлення особистості.
Ключові слова: життєві події, переживання, усвідомлення, наратив, оповідь.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):121-134 (pdf)
УДК 159.953.5
Мещеряков Д.С.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : українська
Анотація. В статті розглянуто сучасний стан основних теоретичних підходів до проблем суб’єктності та суб’єктної активності. Проаналізовано компоненти структурної організації суб’єктності, рівні її прояву та феномени у різних теоретичних підходах. Визначено, що тема суб’єктності та суб’єктної активності у віртуальному освітньому просторі набуває актуальності в зв’язку з подальшою інтеграцією інфокомунікативних технологій мережі Інтернет та віртуальності в повсякденне життя, з пов’язаними з цим різними видами діяльності у віртуальному просторі, такими як: робота, навчання, спілкування, розваги тощо. Розглянуто процес суб’єктогенезу та його основних стадій. Відзначено особливу роль у суб’єктності саморозвитку за допомогою самопроектування та розвиток інтелекту, як чинників діяльності суб’єктної активності та існування суб’єктності в цілому. З огляду на подальші дослідження, надано визначення понять «суб’єкт», «суб’єктність», «рівні суб’єктності», «суб’єктна активність»; «розвиток суб’єктної активності», а також визначені рівні суб’єктності саморозвитку.
Ключові слова: суб’єкт, суб’єктність, суб’єктна активність, розвиток суб’єктної активності, рівні розвитку суб’єктності.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):135-154 (pdf)
УДК 159.923.2
Гудінова І.Л.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : українська
Анотація. Показано, що віртуальна реальність є одним з значимих факторів самопроектування особистості. Подано короткий огляд нового Інтернет-жанру людської творчості у блогосфері. Обґрунтовано поняття «соцыокультурний зразок». Описані функції мотиваторів та демотиваторів, такі як: ціннісно-смислове регулювання при створенні особистісного життєвого проекту, оцінювання істинності моральних доменів соціокультурного знання, конструювання нових реальностей та ін.
Показано, що меми вважаються інформаційним ресурсом завдяки своїй лаконічності. Такі тексти (як чужі життєві смисли), стають для віртуальної особистості близькими («естетичне чуже як забуте своє», здатне переструктурувати та естетизувати попередні переконання та все життя.
Використання соціокультурних зразків приводить до кількісних змін, а саме: конкретизації переосмисленої ситуації; підвищення емоційного рівня і самоповаги; текстова лаконічність призводить до відчуття завершеності і отримання «життєвої мудрості»; людина стає здатною словом допомогти іншій людині (мемотерапія); виникає відчуття гармонії і упорядкованості життєвого досвіду. Людина постає перед «обличчям культурного абсолюту», в якому задіяні вищі потенції свідомості. Людина в них продовжує шукати сенси життєвих змін. Це тексти особистого зростання, а саме, ущільнена смислова перспектива. Отже, така форма відображає життєвий досвід та свідчить словом про осмислення власного шляху.
Ключові слова: мем, мотиватор, демотиватор, самопроектування, особистості, соціокультурний текстовий зразок.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):155-166 (pdf)
УДК 159.923.2
Гуцол К.В.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : українська
Анотація. Статтю присвячено висвітленню теоретичних та методологічних засад дослідження наративної компетентності особистості в оптиці психолого-герменевтичного підходу.
Розкривається змістове наповнення понять «компетентність» та «наративна компетентність» особистості. Пропонується розуміння компетентності як інтегрального динамічного особистісного утворення, що формується та розвивається в процесі вибудовування особистісного досвіду, та забезпечує продуктивність життєздійснень особистості шляхом успішного розв’язання актуальних життєвих задач, що постають перед нею.
Наративна компетентність тлумачиться як сформованість у особистості здатностей конструювати власні наративи та виявляти й інтерпретувати наративні висловлення адресанта. Стверджується, що здатність людини продукувати власні наративи припускає володіння всіма елементами наративної структури (тобто сформованість у неї наратива як фрейму), а також володіння «набором» базових соціокультурних наративів, уміння на їх основі розгортати наративні структури у зв’язну розповідь. Зазначається, що здатність виявляти та інтерпретувати наративні висловлення адресанта передбачає вміння особистості побачити за розповіддю Іншого його індивідуальний наратив, «Я-Текст», його наративну ідентичність.
Зроблено припущення, що розвиток наративної компетентності як метакомпетентності особистості призводить до підвищення рівня її компетентності в різних контекстах її самоздійснень, зокрема підвищення її здатності до самопроектування.
Ключові слова: особистість, компетентнісний підхід, компетентність, метакомпетентність, наратив, наративна компетентність.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):167-185 (pdf)
УДК 159.922 : 004.946
Галунзовський І. С.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : російська
Анотація. Статтю присвячено актуальній для сучасної психології проблемі осмислення феномену ігрового віртуального дискурсу, необхідність вирішення якої зумовлено стрімкими трансформаціями, що відбулися за останні десятиліття в інфор-маційному суспільстві. У статті розкриваються перспективи за¬стосування психолого-герменевтичного підходу до класифікації ігор як наративів, поширених у віртуальному просторі.
Показано, що очевидна неоднорідність існуючих на сього¬днішній день класифікацій ігор, призводить до паралельного існу¬вання в науковому дискурсі великої кількості типологій, що розріз¬няються між собою за рядом критеріїв, таких як вид ігрового процесу, цілі гри, жанрові особливості, рівень опрацьованості та обширність «ігрового світу», тематичні та функціональні особ¬ливості, ступінь співвіднесення ігрових подій з реальністю та ін.
Звернення до герменевтичної парадигми дозволяє авторам розглядати ігри в віртуальному дискурсі як наративи, сюжети яких можуть носити як лінійний, так і нелінійний характер. За¬пропоновано класифікацію ігор, в основі якої лежить виділення в них п’яти видів сюжетних схем (в залежності від кількості мож¬ливих варіантів початку сюжету, його розвитку та фіналу), чо¬тири з яких мають нелінійний характер.
Підкреслюється, що виділення ігор «безфабульного» типу в віртуальному просторі відкриває перспективи вивчення їх впливу на особистість «людини, яка грає» в масштабах її життєвого шляху, на психологічні особливості її самоздійснень, готовності до саморозвитку та самопроектування.
Ключові слова: віртуальний дискурс, ігровий віртуальний дискурс, гра, наратив, сюжет, лінійні і нелінійні сюжети.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):186-199 (pdf)
УДК 159.9
Колярова А.О.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Мова статті : українська
Анотація. У статті наведено опис емпіричного дослі¬дження змістовного наповнення семантичного простору сприй¬няття та розуміння тіла особистостями, здатними до самопрое¬ктивної діяльності та рефлексії власного тілесного досвіду. З огляду на те, що тілесний досвід переважно не піддається рефле¬ксії тими особами, що є соматично здоровими та не приділяють власному тілу належної уваги, вибірку дослідження сформовано із осіб, для яких здоров’я і краса тіла є необхідною професійною складовою, чи які впродовж багатьох років займаються спортив¬ною діяльністю, а також осіб, котрі мали зовнішні чи внутрішні травми, що стали на заваді повноцінного життя, і, на час дослі¬дження, успішно пройшли реабілітацію. Дослідження змістовного наповнення семантичного простору сприйняття тіла забезпечено реалізацією методу семантичного диференціалу. Шкали методики семантичного диференціалу сформовані за результатами асоціа¬тивного експерименту. Результати 200 досліджуваних за створе¬ною методикою семантичного диференціалу були піддані фактор¬ному аналізу, в результаті якого визначено дванадцять незалеж¬них факторів. У висновках зазначено, що семантичний простір сприйняття тіла досліджуваними особами є досить широким і може складатися з наступних конструктів відчуття і розуміння: контрольованості тіла; його зовнішніх характеристик; піддатли¬вості тіла до впливів; варіативної динамічності тіла; активності тіла в підтриманні здоров’я; активності тіла в освоєнні нових життєвих функцій; позитивного відчуття власної тілесності; незахищеності тіла в забезпеченні життєдіяльності; активності тіла в формуванні іміджу особистості; конгруентності тіла по¬зитивному самосприйняттю; стабільності тіла в його удоскона¬ленні; незначимості тіла.
Ключові слова: тілесний досвід, рефлексія тілесного досвіду, семантичний простір сприйняття тіла, самопроектування особистості, метод семантичного диференціалу.
Aktual_probl_psihol 2017, 2(10):200-213 (pdf)