Актуальні проблеми психології. Том 2. Психологічна герменевтика, випуск 8 – 2014

Анотації та відомості про авторів

 Зміст

УДК 159.923.2

 

Чепелєва Н.В.

 

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

 

Самопроектування як чинник розвитку особистості

 

Мова статті : російська

 

Анотація: Розглядається проблема самопроектування особистості у контексті постнекласичної психології. Самопроектування визначається як здатність особистості діяти за власним задумом, проектом, планом. Самопроектування базується на інтерпретації та осмисленні попереднього особистого та соціокультурного досвіду, що здійснюється шляхом занурення у соціокультурний дискурсивний простір та створення власного смислового простору, який виступає як вагомий чинник особистісного зростання.

Запропоновано тлумачення особистісного проекту як осмисленої версії людського буття. Будучи втіленим у дискурсивній формі, він дає можливість особистості усвідомлювати себе та вибудовувати траєкторію свого розвитку, яка відповідає власним цілям і завданням. Такий проект стає смисловою домінантою, базисним центром смислоутворення, відкриваючи перспективи подальшого особистісного зростання.

Виділено основні шляхи особистісного самопроектування: інтерпретація та реінтерпретація особистого і соціокультурного досвіду; побудова власної символіки, породження особистих наративів та концепцій власного життя. Показано, що основними дискурсивними формами, в яких може втілюватися особистісний проект, є наративи, міфи, легенди про себе, особистісні концепції.

Схарактеризовано особливості побудови особистісних проектів на різних етапах розвитку. На першому, біологічному, етапі особистість діє за нормативними проектами, що задаються дорослими. На другому – соціальному, запозичує проекти, що задані соціокультурним простором. І лише на третьому, особистісному, етапі з’являється здатність до створення власних проектів, що дозволяють вибудовувати траєкторію власного життя і власного розвитку.

 

Ключові слова: розвиток особистості, самопроектування особистості, постнекласична психологія, наратив, дискурс, особистий досвід, смисл.

 

Aktual_probl_psihol 2014, 2(8): 4-15 (pdf)

 

 

УДК 159.953.5

 

Смульсон М.Л.

 

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

 

Місце сампопроектування у проектній парадигмі

 

Мова статті : українська

 

Анотація : У статті розглядається співвідношення самопроектування і саморозвитку особистості, а також місце самопроектування у більш широкій проектній парадигмі, яка характеризується втіленням ідеї проектування у масові та повсюдні практики. Узагальнено методологічні і технологічні координати проектної парадигми, серед яких такі, зокрема, характеристики проекту, як зв'язок проекту з майбутнім, опис у проекті ще не існуючих об'єктів, принципова реалізованість проекту та його нормативність, тлумачення проекту як практичної моделі. Показані етапи розробки проекту, зокрема, постановка проблеми проектування, документована розробка проекту, обгрунтування, оцінка та узгодження, а також реалізація проекту. Виокремлені характеристики самопроектування, які відповідають основним аспектам проектної парадигми, і такі, що не вписуються до неї.

Самопроектування, так само як і проектування, тлумачиться як самостійна і специфічна цілеспрямована діяльність, яка має всі ознаки інтелектуальної (починається з постановки проблеми, включає мислення та уяву та метакогнітивні рефлексивні процеси). Самопроектування є безперервним процесом, який забезпечує перманентний саморозвиток особистості. У процесі самопроектування усвідомлено розділяються продукт діяльності проектування і проектування процесу одержання цього продукту.

Показано, що найбільш суперечливим моментом у порівнянні проектування і самопроектування є груповий (спільно-розподілений) характер діяльності проектування у сучасній проектній парадигмі і принципово особистісний характер самопроектування і саморозвитку.

Для визначення більш глибокого зв’язку самопроектування з проектною парадигмою спеціального дослідження потребує проблема практик самопроектування та їх технологізації.

Ключові слова: проектування, самопроектування, особистісний проект, саморозвиток, рефлексія, інтелект, ментальна модель світу.

 

Aktual_probl_psihol 2014, 2(8):16-29 (pdf)

 

 

 

 

УДК 159.923.2

 

Лебединська І.В.

 

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

 

Дискурс самопроектування: культурні форми текстуальної історії

 

Мова статті : українська

 

Анотація: У статті аналізується феномен самопроектування як опосередкований результат власного історичного становлення. Предметом інтерпретації обрано фігуру або принцип авторства, який, на думку авторки статті, у філософському та психологічному дискурсах трансформувався у суб’єктну парадигму. Історичне становлення практик самопроектування запропоновано проаналізувати у контексті горизонту авторства. Метафора горизонт вживається у феноменологічній традиції – як рухлива інтенційна єдність, яка потенційно містить можливості конституювання предмету інтерпретації. Передбачається, що феномен авторства в історико-культурному процесі конструювався цілою низкою культурних форм (де форма – готовий інструмент, за Р.Бартом) і зокрема живописною технікою перспективи. У процесі історичного становлення техніка перспективи трансформувалася в універсальну практику означування: стратегію аналізу та техніку особистісного самопроектування – особистісну або життєву позицію. У статті також розпочато аналіз шляху становлення стратегії авторства від ініціювання в авангардному ренесансному перспективізмі до проекту «смерті автора» у постмодернізмі.

Ключові слова: самопроектування, автор, дискурс, практика означування, культурна форма, перспектива, позиція.

 

Aktual_probl_psihol 2014, 2(8):30-40 (pdf)

УДК 159.923.2

 

Зарецька О.О.

 

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

 

Дискурсивні практики само проектування дорослих: методологічні зауваження до постановки проблеми

 

Мова статті : українська

 

Анотація: Дослідження дискурсивних практик самопроектування дорослих базується на засадах психологічної герменевтики. У роботі представлено спробу розбудови методолого-організаційної основи дослідження. Мета даної роботи полягає в тому, щоб сформулювати, обґрунтувати і структурувати корпус проблем, завдань і питань, відповіді на які дасть подальша робота над темою. Виявлено основні складові досліджуваної проблеми: побудова категоріального апарату дослідження, знаходження меж самопроектування з іншими процесами, що спостерігаються на емпіричному матеріалі; психологічний аналіз діяльності дорослих під час здійснення самопроектування; дорослі як суб’єкт самопроектування; аналіз значення усвідомленості, текстуалізації, вербалізації та нарації у самопроектуванні дорослих; виявлення типів самопроектування; співвіднесення процесів самопроектування і особистісного зростання; з’ясування особливої ролі особистісного досвіду при здійсненні особою самопроектування; відстеження джерела, імпульсу, детермінанти самопроектування; з’ясування того, як тип особистості пов’язаний з самопроектуванням; розгляд самопроектування як рушійної сили особистісної історії; відстеження гендерного аспекту самопроектування; аналіз вікового аспекту у самопроектуванні дорослих; аналіз творчого самопроектування; виявлення ознак самопроектування у мовній практиці. Обґрунтовується використання методики змішаного (усно-письмового), «розірваного», почасти «прихованого», «триваючого» інтерв’ю. Об’єктом подальшого аналізу виступає весь текст діалогу під час інтерв’ю, який ми назвали «керованим діалогічним розірваним наративом».

 

Ключові слова: самопроектування, дорослі, дискурсивні практики, методологія, інтерв’ю.

 

Aktual_probl_psihol 2014, 2(8):41-52 (pdf)

УДК 159.923.2

 

Мєдінцев В.О.

 

Реконструкція інтракультури особи за біографічним наративом: основні положення

 

Мова статті : російська

 

Анотація: Поняття «інтракультура» є одним із системи понять для опису культурного простору особи (КПО) в рамках модельної концепції культури і особистості. Досі структура КПО була представлена через елементи і їх відносини в синхронії, було надано опис процесів в межах КПО і їх основні властивості, також було запропоновано трактування ряду структурних характеристик КПО як психологічних властивостей особи. У даній статті опис КПО (точніше, його інтракультури) проведено з орієнтацією на процедури, розроблені в психологічній герменевтиці. Однією з таких процедур є аналіз біографічного наративу клієнта/пацієнта з метою надання консультативної/терапевтичної допомоги. Дані, отримані в ході зазначеної наративної процедури, можуть бути використані для дослідження інтракультури конкретної особи – з'ясування складу груп, в яких відбувається прийняття біографічно значущих рішень, порівняння впливовості окремих її агентів та ін. Компактну і наочну презентацію елементів такої реконструкції можна отримати, зокрема, з використанням принципів побудови багатовимірних просторів даних. Процедура реконструкції полягає у виділенні в автонаративі особи найважливіших біографічних інтенціональних подій, виділенні в останніх ситуацій прийняття рішень, у визначенні впливовості агентів інтракультури на агента-експерта. Біографічні інтенціональні події, склади груп агентів, які приймали найважливіші рішення, і числові вираження їх впливовості є елементами опису інтракультури особи у вигляді простору даних. Виділення в біографічному наративі особи біографічних інтенціональних подій, їх головних і другорядних дійових осіб, а також оцінка взаємних впливів агентів можуть бути здійснені методами психологічної герменевтики. Представлення культурного простору особи та його інтракультури у вигляді багатовимірного простору даних відкриває можливість застосування, в його емпіричних дослідженнях, вимірювальних і аналітичних процедур.

 

Ключові слова: культурний простір особи, агенти, культурні впливи, біографічний наратив, біографічна інтенціональна подія, прийняття рішень, простір даних.

 

Aktual_probl_psihol 2014, 2(8): 53-72 (pdf)

УДК 159.923

 

Гуцол С.Ю.

 

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

 

«Сюжет переходу» як міфологічна форма втілення особистісного проекту студентської молоді

 

Мова статті : російська

 

Анотація: Дане дослідження є спробою залучення ресурсів психологічної герменевтики, зокрема, можливостей наративного підходу для розв'язання проблеми пошуку продуктивних стратегій взаємодії із клієнтами, що переживають лімінальную фазу. Статтю присвячено аналізу «сюжету переходу» як втіленню особистісного проекту студентської молоді в міфологічному дискурсі. Представлено авторське розуміння «періодів переходу» життєвого шляху людину, що артикулюються як суб'єктивно диференційовані «зазори у триваючому досвіді» (В.П. Зінченко), які сполучено з рефлексією значеннєвої завершеності певних життєвих фрагментів, що вимагають подолання «Себе наявного» і проектування «Себе іншого». Показано, що «сюжети переходу» як міфологічні форми втілення особистісного проекту актуалізуються як періоди «піків напруги» особистісної активності по присвоєнню нових смислів, творенню оновлених ідентичностей і відіграють важливу роль у процесі проектування самоздійснень особистості. Розроблено й апробовано методику побудови особистісного проекту як сюжету можливої історії, що базується на переосмисленні життєвого досвіду з метою усвідомлення особистісного потенціалу розвитку, моделювання досвіду подолання лімінальності різних «періодів переходу» і фіксації його в художньому «квазібіографічному» тексті. У результаті аналізу емпіричних даних, отриманих у ході застосування запропонованої методики, підтверджено її ефективність у контексті навчання наративним практикам самопроектування в юнацькому віці, що, у свою чергу, сприятиме формуванню життєтворчих ресурсів на етапі дорослості.

 

Ключові слова: міф, проект, самопроектування, наратив, «сюжет переходу», лімінальний період.

 

Aktual_probl_psihol 2014, 2(8):73-82 (pdf)

УДК 159.923.2

 

Зазимко О.В.

 

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

 

Психологічні можливості само проектування особистості в юнацькому віці

 

Мова статті : українська

 

Анотація: В роботі досліджено психологічні особливості та вікові можливості самопроектування особистості юнацького віку, яке розглядається як передбачення себе в майбутньому на основі авторського формування життєвого шляху з власними цілями і орієнтирами особистісного становлення. На емпіричному матеріалі доводиться сензитивність юнацького віку до самопроектування власної особистості, на що вказують наявність у юнаків та дівчат відчуття унікальності життя в межах його соціокультурного контексту, емоційної насиченості подій власної історії та спрямованість на майбутнє поряд з пошуком сенсу життя. У розвитку особистості юнацького віку визначено частку самопроектування у різних сферах життєдіяльності. Власні проекти особистості у осіб юнацького віку найчастіше з’являються щодо сфери самоздійснення, реалізації власних захоплень, хобі. У сфері інтимного життя як сфері міжособистісних стосунків юнаки ще не здійснюють авторських передбачень себе у майбутньому. Дослідження смислової структури наративних текстів юнаків та дівчат показало, що створенню самостійних проектів власної особистості сприяє здатність до смислопородження, зорієнтованість на подієво насичений теперішній час та на позитивне активне майбутнє, реінтерпретація «зобов’язань» минулому в інтерпретації особистісного досвіду як фрейму для самопроектування. Наведені характеристики дискурсивних практик, які сприяють вираженню більш високого ступеня активності керування власним смисловим простором в юнацькому віці, серед яких: логічна послідовність різностороннього висвітлення власної життєвої історії; активна і позитивна інтерпретація та реінтепретація особистого досвіду; подієва насиченість сьогодення; відповідальність за наслідки певних життєвих подій; орієнтація розповіді на майбутнє.

Ключові слова: самопроектування, життєвий досвід, життєві завдання, життєві смисли, авторство, юнацький вік.

 

Aktual_probl_psihol 2014, 2(8):83-97 (pdf)

УДК 159.923.2

 

Шиловська О.М.

 

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

 

Психологічні передумови розвитку здатності молодшого школяра до само проектування

 

Мова статті : українська

 

Анотація: Стаття присвячена теоретичному дослідженню передумов розвитку здатності дитини молодшого шкільного віку до самопроектування.

В процес теоретичного аналізу визначено, що однією із особливостей дорослості є спроможність до індивідуальної осмисленої самопобудови, що передбачає самопроектування, планування, саморозвиток тощо. Внутрішні передумови перерахованих процесів закладаються в молодшому шкільному віці, коли дитина під впливом соціокультурного середовища вчиться усвідомлювати не лише власне «Я», але й події, що відбуваються в її житті.

Зроблено припущення, що основним чинником розвитку здатності дитини до самопроектування є її підвищена чутливість до соціокультурних і ситуаційних впливів, оскільки дитина молодшого шкільного віку ще не в змозі самостійно проінтерпретувати ні зміст соціальних впливів, ні події власного досвіду. Осмислення соціокультурного та індивідуального досвіду у молодших школярів обумовлено не лише впливом значимих дорослих, але й мовленнєвим розвитком дитини.

З’ясовано, що здатність до осмислення індивідуального досвіду, як передумови формування здатності до самопроектування в молодшому шкільному віці залежить від розвитку трьох компонентів: емоційно-оцінкового (емоційний стан дитини та здатність керувати своїм емоційним станом); когнітивного (рівень розвитку інтелектуальних здібностей, спрямованість на пізнання оточуючого світу та власного «Я», формування ієрархії життєвих цінностей та відношення до них); поведінково-мотиваційного (здатність до подолання життєвих перешкод, пошук можливих шляхів їх подолання).

Окреслено подальші перспективи дослідження, а саме: впливу «інсценованого» дитинства як структурованої заданості дорослими життя дітей на розвиток здатності до самопроектування.

 

Ключові слова: самопроектування, соціокультурний досвід, індивідуальний досвід, емоційно-оціночний компонент, когнітивний компонент, поведінково-мотиваційний компонент.

 

Aktual_probl_psihol 2014, 2(8):98-108 (pdf)

УДК 159.923.2

 

Березко І.В.

 

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

 

Кризова ситуація: біфуркація у життєвому сценарії

 

Мова статті : українська

 

Анотація: Життєві історії та контексти, для яких вони створюються, відрізняються надзвичайною багатоманітністю, але все-ж таки згруповуються навколо певного ціннісного ядра особистості. У статті проаналізовано особливості реорганізації особистістю власної ідентичності під час проживання складних життєвих ситуацій. Автор вважає, що зони біфуркації на життєвому шляху, які відповідають періодам життєвих криз, є надзвичайно сприятливими для особистісних трансформацій. Є багато векторів у ціннісній сфері, які очікують на свою реалізацію. Є певні «Я» та життєві сценарії, які є затребуваними у періоди спокійного життєздійснення у «рівнинному ландшафті». Складні життєві обставини розраховані на актуалізацію інших «Я», зовсім інших вимірів ідентичності – складна життєва ситуація є способом їх зміцнити, загартувати, можливо вплинути на їх місце у ціннісній ієрархії. Якщо особистість не витримує певної спадкоємності власних наративів, а також своїх «Я» (ідентичностей), то вона може відчувати загрозу втратити себе, розчинитися у новій, але чужорідній для неї смисловій реальності, бо особистісна ідентичність являє собою набір характеристик, що роблять людину унікальною та відмінною від інших. Та не обов’язково складна життєва ситуація є ознакою того, що ми не маємо у своєму «репертуарі» певних якостей, які допомогли б нам її подолати, або що сформовані ідентичності втратили свою актуальність.

Найважливішою є здатність до мобілізації особистістю її когнітивних ресурсів. Процес когнітивної адаптації розгортається насамперед навколо пошуку смислу проблемної події. Важливу роль у цьому процесі будуть відігравати саме дискурсивні практики, тобто різноманітні способи структурувати власний досвід. У статті розглянуто алгоритм та стадії зміни наративу, різноманітні прийоми роботи з ідентичністю, до яких вдається особистість під час вирішення життєвих проблем.

 

Ключові слова: наратив, життєвий сюжет, складна життєва ситуація, ідентичність, інтерпретативний ресурс.

 

Aktual_probl_psihol 2014, 2(8):109-122 (pdf)

УДК 316.6

 

Брацюк О.Г.

 

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

 

Наративна в структурі само презентації користувачів сайтів знайомств

 

Мова статті : українська

 

Анотація: Стаття призначена розгляду місця наративу в структурі самопрезентації користувачів на сайтах знайомств. Наратив розглядається як засіб конструювання ієрархії життєвих цінностей та набуття людиною власної ідентичностиі. Визначено, що самопрезентація користувачів сайтів знайомств є розгортанням складного за структурою наратива, який складається з декілька розділів та виражається через власний категоріальний апарат. Розглянуто попередні дослідження проведені на базі соціальних мереж, з’ясовано існування статевих та індивідуальних відмінностей в лексиці, яку вживають користувачі фейсбук та сайтів знайомств. В той час, як екстраверти більш схильні вживати поняття, які відображають різноманітні види активності (здебільшого, пов’язані зі спортом) та свої родинні стосунки або емоційне відношення до об’єктів, інтроверти переважно вживають оціночні категорії, які відображають їх загальне негативне ставлення до власної життєвої ситуації. Крім цього, встановлено, що групи користувачів різного віку вживають категорії, пов’язані з діяльністю, властивою цій віковій категорії (навчання у школярів, навчання та розваги у студентів, робота у дорослих, родина у людей літнього віку). Встановлено існування зв’язку між успішністю та ником, який обирають собі чоловіки та жінки на сайтах знайомств. Визначено сферу подальшого дослідження.

 

Ключові слова: наратив, самопрезентація, семантичні категорії, сексуальна орієнтація, цільова спрямованість, егоцентризм, увага до інших, емоційність, увага до зовнішніх характеристик, романтизм, сила, активність.

 

Aktual_probl_psihol 2014, 2(8):123-137 (pdf)